знайомство з іспанцем

“Він закохався спочатку в мене, а потім у все українське” — Мешканка Прикарпаття про щасливий шлюб з іспанцем. Новина про те, що Марія Козаченко приїхала додому в Серафинці Городенківського району зі своїм іспанським чоловіком, викликала в селі неабияку цікавість. Та зовсім скоро Антоніо Гарсія Гонсалес став майже своїм. Антоніо залюбки спілкується з місцевими мешканцями: розуміють один одного легко, бо чимало наших краян бували на заробітках. Дискутують і про футбол, і про історію та навіть політику. Антоніо знає про Степана Бандеру, Майдан, АТО. Страшенно не любить через це росіян. Повільно, але читає українською. Марія Козаченко також швидко влилася в місцеве життя, відновила заняття в хорі. Торік презентувала в селі поетичну збірку свого батька. Цьогоріч у Будинку культури організували творчий вечір, щоправда, все було скромно, бо нещодавно не стало Маріїної неньки, повідомляють “Вікна” з посиланням на “Голос України”. На згадку про Маріїного батька в селі заснували літературно-мистецьку премію імені Івана Козаченка — за ініціативи родини, рідного брата поета, професора Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Мирослава Дранчука, а також письменників Василя Бабія (уродженця Серафинців) та Євгена Барана. Ідею підтримала директор Будинку культури Марія Онуцька. Першим лауреатом премії стала місцева мисткиня Галина Островська. «Доля кожному підкидає переживання і втрати. Смерть близької людини надовго вибиває із ритму життя. Я втратила в ранньому дитинстві батька. В пам’яті зосталися світлі спогади про нього: як водив мене в дитсадок, до редакції районної газети, де працював, наші прогулянки міським парком. Тато любив природу. А ще закарбувалися його голос і пісня «Чорнії брови, карії очі…», бо дуже гарно співав і грав на гітарі. Ми тоді мешкали в Городенці, а як батько важко захворів, перебралися до Серафинців. Мама намагалася огорнути осиротілих сина й доню подвійною турботою і любов’ю, дати їм належне виховання та освіту. Я з дитинства була на сцені. Співала в «Дністрових зорях», хорі «Просвіта», вокальних ансамблях. А пережиті біль і розпач повторилися уже в дорослому житті, коли несподівано помер чоловік. Ніби мала розраду — донечку Іринку, подруг, улюблену роботу музкерівника в школі та дитсадку. Та було не до співу», — розповідає Марія. То був період, коли ні роботи, ні зарплати. Щось треба було змінювати, якось жити. Мама в Серафинцях, брат Ярослав у Росії. Марію покликала до себе за кордон подруга Галина Марченко. Вона вже кілька років працювала в іспанському місті Малага. «Не переповідатиму знайомі багатьом нашим краянам заробітчанські біди й негаразди. То вже в минулому. Прибирала, доглядала стареньких. Мову вивчила швидко (до слова, вона й татові легко давалася), вільно спілкуюся іспанською, французькою, трохи англійською. Важче було звикати до чужої культури, менталітету. Та хочеш жити в іншій державі — мусиш дихати з нею в унісон», — наголошує жінка. У Малазі є велика українська діаспора, збираються на свята. Починаючи від подій на Майдані підтримували Революцію Гідності через мітинги і протести, благодійну допомогу на Батьківщину. Організовували концерти, збирали кошти. Біда нікого не лишила байдужим. Згодом Марія запросила погостювати до себе донечку. Ірині сподобалося, так і залишилася. Нострифікувала (підтвердила й узаконила) свій диплом про вищу освіту й нині викладає музику в престижному музичному закладі іспанського міста Гранада. Її там дуже цінують. Ще коли жила в Малазі, то й хор організували, і концерти давали. Ірина часто виступає зі скрипалями Михайлом Козаком та Назарієм Аннюком, вихідцями з Городенки. Марія розповідає, що іспанці дуже прихильно ставляться до української культури. Завдяки пісні вона й познайомилася з іспанцем Антоніо. «Він закохався спочатку в мене, а потім у все українське. Коли я співала «Мак червоний між житами…», він просив перекласти, бо дуже сподобалася мелодія. Вникав у кожне слово. Запитував, чому ми щоразу, як збираємося гуртом, співаємо. Про що ми співаємо? Почала розповідати йому про наші звичаї, історію. А далі сам став вишукувати в Інтернеті інформацію. Або ж я підберу — та й перекладу через Google. А з яким захопленням Антоніо читав про українських героїв!

Відкривав для себе, крок за кроком, нашу культуру. Так привила йому любов до наших митців. Антоніо почав писати вірші, їх вже майже 50. Хоч доти не складав поезій», — усміхається жінка. Передавав поетичними образами своє кохання, а також враження про нашу країну та її геніїв. Один вірш має такі слова: «Моє серце стає великим, бо наповнюється надзвичайним скарбом. Про багату, прекрасну українську землю писали Тарас Шевченко та Іван Франко, я лише підтверджую це». Згодом Антоніо висловив бажання побачити той край, про який знає стільки доброго й цікавого. Уже дев’ять років поспіль Антоніо з Марією приїжджають в Україну. Побували у всіх обласних центрах і Києві. Іспанець склав собі карту, де означив усі міста, намалював їхні герби. Побачить пам’ятники Кобзареві та Каменяреві — вклоняється. Але мегаполісом його не здивуєш. Найбільше він любить тихі розмірені Серафинці, хату з портретом Тараса Шевченка під рушником. Буває тут місяцями, як вийшов на пенсію (працював заступником директора аквапарку). В селі чоловіка приваблює щедра й мальовнича природа, а також тихий плин життя. Марія тим часом узялася перекладати його вірші, може, вийде збірочка. Досвід має, адже разом із родиною видали книжку «Поступ» її батька Івана Козаченка. «Як була малою, то не знала про татів поетичний талант. Уже потім довідалася від мами, яка була його першим читачем. А все написане складали й переховували, бо то було і про незгоду з тодішнім ладом, і про визвольну боротьбу. Тепер маю більше часу, то вирішила воскресити свої дитячі спогади, віддати шану рідній людині. Та й про маму пам’ять», — розповідає Марія. Особливості укладення шлюбу в Іспанії. Вийти заміж за іспанця – блакитна мрія будь-якої провінціалки й не тільки. Але сьогодні, коли кордони та відстані вже не є проблемою, такі мрії українок стають реальністю. Інше питання – оформлення шлюбу. Остерігаючись фіктивних спілок, іспанське законодавство передбачає ряд особливостей узаконення стосунків з іноземцями, а чиновники готують для парі допитливу перевірку. Спробуємо розібратися, до чого повинні бути готові молодята і які подружні та цивільні права з’єднання будуть у них після укладення шлюбу у 2021 році. Що потрібно знати про шлюб з громадянином Іспанії. Для початку коротко розглянемо основні особливості, які слід врахувати інтернаціональної парі. Маючи намір узаконити стосунки з громадянином Іспанії, потрібно пам’ятати, що: молоді можуть вибрати будь-яке місце для одруження. Якщо наречена – українка, шлюб можна укласти як в Україні, так і в Іспанії – все зводиться до того, де це зробити зручніше. Наприклад, в Україні шлюб оформити простіше. Однак якщо місце проживання пари – королівство, логічно «розписуватися» в Іспанії. Довідки, реєстрація, резиденція – все це оформлюється на місці; при оформленні шлюбу до обох буде застосовуватися виключно іспанське законодавство. Зокрема, мова йде про розділ III Codigo Civil (Цивільного кодексу), повністю присвяченій правилам та умовам укладення шлюбу, глави II Розділу IV закону №20/2011 del Registro Civil «Про цивільний реєстр», ст. ст. 238-272 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (положення про застосування закону про цивільний реєстр), La Instruc. de 9 enero 1995 і т.д.; для «змішаних» шлюбів іспанським законодавством передбачена спеціальна процедура розгляду «шлюбної справи», пройти яку необхідно до реєстрації цивільного шлюбу (мова про це піде нижче); шлюб з іспанцем можна укласти в декількох формах, аж до оформлення офіційного співжиття, що вимагає звернення до муніципалітету (ми розповімо про це нижче); шлюб з громадянином Іспанії дозволяє без проблем оформити національну візу, вид на проживання, а згодом – громадянство за спрощеною схемою. Допустимі форми шлюбу в Іспанії. цивільний шлюб – традиційний в нашому розумінні союз, який реєструється в цивільному реєстрі відповідно до положень цивільного та сімейного законодавства. З 2005 року іспанське законодавство допускає не тільки традиційні, але й одностатеві шлюби, по суті, зрівнюючи такі пари в цивільних правах. Згідно зі ст. 51 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011, цивільний шлюб реєструється мировим суддею, головою муніципалітету або його радником, судовим секретарем або нотаріусом або іншою особою, відповідальною за цивільний реєстр. Вступ у шлюб підтверджується шлюбним свідоцтвом; релігійний, церковний шлюб. Відповідно до ст. 59 Codigo Civil, допускається шлюб, укладений в релігійній організації, якщо це передбачено двосторонньою угодою про співпрацю між державою і релігійними конфесіями. Церковний союз тягне за собою такі ж наслідки, як і цивільний шлюб: спільне майно, права подружжя та інше. Якщо зазначена угода не підписана, однак релігійна організація включена в Registro de Entidades Religiosas (Реєстр релігійних організацій), шлюб, укладений в такий церкви, також може бути визнаний, але лише за умови дотримання вимог п. 2 ст. 60 Codigo Civil. У будь-якому випадку для релігійного шлюбу буде потрібно реєстрація в цивільному реєстрі (Registro Civil). Крім того, місцеве законодавство дозволяє укладати таку форму офіційного союзу, як Pareja de hecho (фактичне співжиття). Подібну реєстрацію можуть оформити чоловіки й жінки, що проживають разом у фактичних шлюбних відносинах. Якщо один зі співмешканців іноземець, Pareja de hecho дозволяє оформити посвідку на проживання. Така реєстрація окремо регулюється. Наприклад, в Андалусії це закон №5/2000 від 16.12.2000, в Арагоні – закон №6/1999 від 26.03.1999, а в Каталонії – закон №10/1998 від 15.07.1998. У будь-якому випадку для реєстрації в якості співмешканців кожен з пари повинен бути не одружений, володіти повною дієздатністю і проживати з іншим тривалий час (1-2 роки залежно від регіону). Документи для оформлення шлюбу в Іспанії. Будь-який іноземець, який вирішив оформити подружні відносини на території Іспанії, зобов’язаний зібрати і надати особі, відповідальній за громадський реєстр, такі документи: Certificado plurilingüe de nacimiento – багатомовний сертифікат про народження; Certificado de capacidad matrimonial (довідка про можливості вступати в шлюб, шлюбний вік досягнуто, а сімейний статус відсутній) або Certificado de estado civil (довідка про цивільний статус), якщо країна походження не видає першу. Підійде в тому числі й свідоцтво про розлучення, свідоцтво про смерть колишнього чоловіка. Certificado de empadronamiento – довідка про реєстрацію за місцем проживання в Іспанії, видається муніципалітетом (ayuntamiento); свідоцтво про постановку на консульський облік – видається в консульстві країни походження, за яким закріплений іноземець; копія ВНП, національної візи іноземця, його закордонного паспорта. Як правило, для перевіряльника і контрольних органів такого пакету цілком достатньо. В залежності від регіону також може знадобитися Certificado de Edictos – довідка, що підтверджує публікацію наміри вступити в шлюб, довідка про несудимість та інші. Попередній розгляд шлюбної справи (співбесіда) Існує думка про те, що проходження співбесіди перед укладенням шлюбу – це вимушена міра, що застосовується виключно до змішаних шлюбів, які укладаються між іспанцями та іноземцями. Насправді це вірно лише частково. Річ у тому, що ст. 56 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011 вимагають проходження такої співбесіди від будь-якої пари – без уточнення, чи є серед наречених іноземці. повноліття партнерів або їх емансипація, якщо один з них неповнолітній; відсутність шлюбу або співжиття з іншою особою; справжнє бажання створити сім’ю без намірів використовувати юридичні переваги подружнього статусу; наявність хоча б в одного з подружжя місця проживання на території королівства. Співбесіда дозволяє чиновникам виявити фіктивний шлюб та інші обставини, що перешкоджають реєстрації відносин (недосягнення шлюбного віку, перебування заміжня, відсутність підстав для укладення союзу). Враховуючи важливість процедури, вона не проводиться формально. Раніше її проводили виключно судді, судові клерки або глави муніципалітетів, а з 30.07.2017 такими повноваженнями наділені нотаріуси, які володіють юрисдикцією за місцем проживання пари. Для проходження співбесіди необхідно звернутися до обопільно обраному нотаріусові, судді або іншій особі, відповідальній за громадський реєстр, і подати йому вищеописаний пакет документів. На їх підставі формується повідомлення, яке, згідно зі ст. 243 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (RRC), буде опубліковано в пункті проживання (якщо в ньому не менше 25 тис. жителів) для того, щоб виявити осіб, які знають про факти, що перешкоджають укладенню такого шлюбу. Якщо пара проживає в більш великому населеному пункті (ст. 244 RRC), повідомлення не публікується, однак у цьому випадку співбесіду також доведеться пройти й свідкам (родича або близького друга), які підтвердять відсутність факторів, що перешкоджають шлюбу. Паралельно співбесіда проводиться і з самої парою. Для виявлення порушень, відповідно до ст. 246 RRC, така процедура проводиться з нареченим і нареченою окремо, строго конфіденційно. Вони заповнюють письмову анкету і спілкуються з посадовою особою в усній формі. Їм можуть поставити різні питання, наприклад, про те, як вони познайомилися через сайт знайомств або інакше, як довго тривали їхні стосунки до того моменту, коли вони прийняли рішення їх узаконити. Дозвіл на подружжя може бути видано лише за результатами співбесіди. Причому з’ясування деталей і зіставлення відповідей може бути досить тривалим і прискіпливим. Якщо посадова особа виявить розбіжності, що вказують на шахрайські дії, відсутність справжньої волі сторін на створення сім’ї, або зрозуміє, що укладається союз фіктивний, він, керуючись ст. 247 RRC, відмовить у видачі дозволу. Відмова має бути аргументованою і вказувати на недоліки та перешкоди, які не допускають шлюб. Однак навіть у випадку невдалого проходження інтерв’ю та отримання відмови, згідно з п. 4 ст. 58 закону №20/2011, пара має право на подачу апеляції у Головне управління реєстрів і нотаріусів та проходження повторного співбесіди. Реєстрація шлюбу. Якщо рішення чиновника виявиться позитивним, згідно зі ст. 249 RRC, парі надається право вибрати дату і час одруження, яке має відбутися не раніше, ніж через місяць. При наявності заслуговують уваги обставин сторони можуть попросити відповідальна особа провести реєстрацію шлюбу протягом трьох днів після завершення розгляду шлюбної справи. Щоб подружній союз мав правові наслідки, він повинен бути зареєстрований в цивільному реєстрі. Для цього посадова особа, що реєструє шлюб, складає протокол церемонії та направляє його в цивільний реєстр. Нагадаємо, що це можна зробити через міську раду, реєстраційні офіси (РАЦС) або нотаріуса. Від того, через кого здійснюється процедура, залежатимуть терміни її проведення. Наприклад, при реєстрації через ЗАГС з причини наявності черги очікування може затягнутися до півроку. Значно швидше оформити шлюб у нотаріуса, однак це не безкоштовно: в середньому ціна послуг нотаріуса становить 100-160 євро. При реєстрації повинні бути присутніми два свідки. В результаті проведеної церемонії, згідно з п. 4 ст. 59 закону №20/2011, пара отримує шлюбне свідоцтво, яким підтверджується законність і дійсність укладеного союзу. Подружні права та обов’язки. Приймаючи рішення вийти заміж за іспанця чи одружитися з іспанкою, важливо знати про своїх подружніх права. До речі, вони повинні бути зачитані парі посадовою особою, яка оформляє шлюб, безпосередньо перед реєстрацією. кожен чоловік наділяється у шлюбі рівними правами та обов’язками; подружні відносини повинні бути побудовані на взаємоповазі та взаємодопомозі, кожен чоловік повинен діяти в інтересах сім’ї; подружжя зобов’язані жити разом і зберігати вірність один одному, повинні ділити між собою обов’язки по будинку, в рівній мірі здійснювати виховання дітей та забезпечувати догляд за іншими потребують їх допомоги родичами; подружжя повинні спільно обирати місце свого проживання, а якщо вони не можуть вибрати його самостійно, виходячи з інтересів сім’ї, це може зробити суд. Режим подружньої власності в Іспанії. Відповідно до ст. 60 закону №20/2011, одночасно з реєстрацією шлюбних відносин повинен бути зареєстрований і економічний режим подружнього майна. Простіше кажучи, іспанський законодавець пропонує новоявленим подружжям відразу ж укласти шлюбний контракт. Згідно зі ст. 1316 Codigo Civil, якщо вони не зроблять цього, буде діяти майновий режим, встановлений в регіоні їх проживання (кожен регіон має право самостійно визначати його умови). Перший – це режим спільного майна (Régimen de gananciales), який діє як базовий у більшості регіонів королівства. Згідно зі ст. 1347 Codigo Civil, спільним вважається майно і доходи: було придбано до шлюбу; отримано по безоплатних угодах; отримано від реалізації або обміну особистого майна; отримане за спадком; отримано в якості компенсації за шкоду одному з подружжя або його майну; одяг та речі особистого користування, професійні трудові інструменти. Згідно зі ст. 1344 Codigo Civil, якщо подружжя не можуть довести, що це їх особисте майно, воно є спільним подружнім, а частки кожного з них в ньому рівні. Другий – це режим роздільного подружнього майна (Separación de bienes). У деяких регіонах (наприклад D’aragón, Cataluña, Navarra) такий режим є законним, в інших же він може бути встановлено шлюбним контрактом між подружжям (ст. 1325 Codigo Civil). Такий режим означає, що подружжя не формують у шлюбі загального майна, а все, що було придбано або зароблено кожним з них, залишається їх особистою власністю. Такий режим, однак, не звільняє подружжя від їх спільного подружнього тягаря, тому вони повинні утримувати сім’ю пропорційно їх економічних ресурсів. Якщо ж хто-небудь з них не має доходу у силу того, що займається домашнім господарством, його внесок в тягар шлюбу вважається рівним і іноді він навіть може претендувати на компенсаційну пенсію. Право на резиденство і громадянство. Якщо іноземний чоловік іспанського громадянина не має права на постійне або тимчасове проживання на території королівства, він має право отримати такий дозвіл після весілля. Відповідно до ст. 8 Королівського указу №240/2007 від 16.02.2007, члени сім’ї іспанця, не володіють громадянством однієї з країн ЄС, можуть оформити tarjeta de residencia de familiar de ciudadano de la Unión (карту місця проживання для членів сім’ї громадянина ЄС). По суті, ця карта являє собою ВНП, що дає право на проживання в Іспанії протягом 5 років, з можливістю вільного працевлаштування або вступу на навчання. Однак така картка може бути видана тільки за умови: працевлаштування в Іспанії або оформлення в якості самозайнятої; наявності достатньої кількості коштів для власного змісту без звернення за соціальною допомогою і медичної страховки; надходження до ВНЗ для здобуття освіти. Після закінчення терміну дії ДОЗВОЛУ ст. 11 Королівського указу №240/2007 дозволяє чоловікові-іноземцю запитувати tarjeta de residencia permanente (картку постійного проживання), що виконує, по суті, роль ПМП. Більш того, подружній статус дає іноземному партнеру право на прискорене отримання громадянства. Так, відповідно до ст. 22 Código Civil, іспанський паспорт може бути отриманий уже через рік проживання в Іспанії за ВНЖ або ПМЖ за умови, що: Особливості життя в Іспанії. Приймаючи рішення про переїзд до свого чоловіка в Іспанію, важливо розуміти, що життя в королівстві має свої плюси та мінуси. Безумовно, кожен бачить їх по-своєму, і ми лише коротенько звернемо вашу увагу на деякі особливості, зокрема: Іспанія є членом ЄС і має відкриті кордони з усіма країнами Шенгенської зони; в королівстві типовий середземноморський клімат, тому потрібно бути готовим до високих температур; середня зарплата в країні коливається в межах 1,8-2 тис. євро; в королівстві відразу 4 офіційних мови: іспанська, каталонська, галісійська та аранська. Крім них також поширені арагонська та астурська-леонез, однак вони не є офіційними; основна релігія в країні – католицизм, хоча також широко поширені іслам і протестантизм; в Іспанії діє конституційна монархія: главою держави є король, парламент здійснює контроль над виконавчою владою; королівство є одним з найбільших туристичних центрів, тому зустріти співвітчизників в Іспанії не проблема. Висновок. Таким чином, укладення шлюбу в Іспанії має суттєві відмінності від правил, прийнятих у пострадянських державах. Укладаючи шлюбний союз, необхідно пам’ятати, що в Іспанії: визнаються дві форми шлюбу: цивільний і церковний; крім того, можна оформити офіційне співжиття; перед укладанням шлюбу доведеться пройти співбесіду, в ході якого потрібно довести щирість намірів; зареєструвати шлюбний союз може суддя, голова муніципалітету, призначена ним особа або нотаріус; після весілля іноземний чоловік має право на отримання ВНЖ, ПМЖ, а потім і громадянства – вже через рік після весілля. "Маньяна" та вічне свято душі: незвичайні факти про іспанців, знання яких допоможе в подорожі. Іспанія – унікальна країна, в тому числі завдяки її жителям. Люди тут живуть у розслабленому ритмі, радіють миттєвостям і без докорів сумління відкладають справи на завтра. Обідають вони тільки в компанії, гаряче обговорюючи найбуденніші речі. Іспанці можуть 15 хвилин розмовляти з касиром і навіть створити затори, спілкуючись зі знайомим перехожим. А ще вони можуть почати розмовляти з незнайомцями на вулиці, як зі старими друзями. УНІАН.Туризм розбирався в іспанських звичаях, знання яких допоможе вам краще адаптуватися під час подорожі по країні та знайти спільну мову з місцевими жителями. Кожна подорож, особливо якщо ви відправляєтеся в неї самостійно, це не тільки забіги по історичних пам'ятках, розваги в клубах або відпочинок на пляжі. Це ще і спілкування з місцевими жителями та пізнання іншої культури. Десь ці відмінності менш помітні, десь більше. Десь місцеві жителі поблажливо ставляться до приїжджих, а десь можна втрапити у справжню халепу, випадково образивши корінне населення. А тому, вирушаючи в поїздку в ту чи іншу країну, краще не полінуватися і спробувати дізнатися головні тамтешні особливості та традиції, притаманні лише їй. Отже, амігос, знайомтеся, це – Іспанія. В Іспанії прекрасно уживаються представники багатьох національностей і релігій. Саме тому люди тут надзвичайно відкриті та доброзичливі. Не дарма ж, за версією популярного сервісу Booking.com, Іспанія увійшла в десятку країн з найбільш доброзичливими місцевими жителями. Представників пострадянських країн часто дивує і навіть насторожує така простота та легкість у спілкуванні. Але, якщо ви збираєтеся в Іспанію, потрібно обов'язково це врахувати. Не лякайтеся, якщо на вулиці до вас підійдуть незнайомці та почнуть довгу розмову про життя, їжу, дітей, та про що завгодно. Тут це звичайна справа. Черги ж в іспанському супермаркеті часто перетворюються в нескінченне очікування моменту, коли у касира закінчаться знайомі. При цьому розмовою стають зацікавлені всі навколо, навіть не думаючи психувати, грубити або кликати адміністратора, як це прийнято у нас. Іспанці розмовляють швидко та емоційно, часто в пориві емоцій можуть надмірно жестикулювати. Для іспанця цілком природно звернутися до чужої людини на «ти». Прийнято вважати, що це обумовлено демократизацією суспільства, що сталася в Іспанії після смерті диктатора Франко в 1975 році. На «ти» один до одного звертаються не лише студенти та викладачі, а й представники різних поколінь, а також незнайомці. Не лякайтеся, якщо під час бесіди іспанці підходять максимально близько – так вони показують, що їм приємний співрозмовник. Взагалі, іспанці – любителі тактильних відчуттів. Тут прийнято, зустрічаючись, міцно обіймати один одного, довго поплескувати по плечу, цілуватися «щічками». А ось негативні емоції іспанці навпаки ховають, вважаючи проблеми справою суто особистою і суб'єктивною. Іспанці не говорять незнайомцям подібно нашому «юначе» або «дівчина», «чоловік» або «жінка». Гарячий народ використовує більш вишукані звернення. Наприклад, місцеві жінки називають одна одну «рейна» (reina), що означає «королева». Також не дивуйтеся, якщо почуєте до себе звернення «гуапа» або «гуапо» (guapa/guapo), що перекладається як «красуня» і «красень». Так в Іспанії говорять практично всі – від продавців в продуктових крамницях до перехожих на вулиці. Між друзями і коханими розповсюджене звернення «мі корасон» (mi corazоn), що перекладається як «моє серце». Також дуже популярно звернення «мі віда» (mi vida), що означає «моє життя». При всій своїй емоційності, іспанці – дуже неквапливий народ. Вони ніколи особливо не поспішають і живуть досить розміреним життям, з легкістю можуть запізнитися на призначену зустріч. А якщо ви захочете «витягнути» іспанця на прогулянку або ділову зустріч під час сієсти, будьте готові, що вашу пропозицію або проігнорують, або на вас просто образяться. Пунктуальність не є сильною стороною жителів цієї південної країни. Одне з основних слів, які в мене асоціюються з іспанцями, це mañana. У перекладі з іспанської «маньяна» означає «завтра», однак на практиці це «завтра» нерідко настає лише за кілька днів. На питання «коли?» іспанці завжди відповідають «маньяна». Так що, якщо вам не доставили обіцяне замовлення наступного дня, не варто особливо турбуватися. Іспанці в цілому ставляться до пунктуальності вельми своєрідно. Як кажуть самі іспанці, в кожному іспанському місті, селищі чи селі є церква і хоча б один бар. Іспанці не люблять збиратися вдома (крім традиційних родинних свят). Вони із задоволенням проводять час у барах цілими сім'ями. У іспанців не прийняті перекуси на роботі, для цього вони йдуть в найближчий бар в розпал робочого дня, чим немало дивують іноземців. Також вас може вразити звичка скидати на підлогу серветки і крихти, особливо в зоні барної стійки. Для іспанців наявність такого «сміття» є свідченням великої популярності закладу, який неодмінно варто відвідати. Якщо ви почитаєте міжнародні форуми, то побачите такий термін як «іспанський сервіс». Серед туристів це вважається синонімом неосяжної недбалості в сфері обслуговування. Якщо в ресторані вам принесли те, що ви замовили – це вже велика удача. А якщо ще й швидко, то ви, швидше за все, не в Іспанії. Сама була свідком ситуації в ресторані, коли подруга замовляла салат з креветками, а їй принесли з куркою. Після зауваження з боку клієнтки, їй не тільки не поміняли замовлення, а й переконали, що з куркою набагато смачніше. Місцеві пояснюють це тим, що в туристичних містах в закладах харчування дуже велика відвідуваність, і офіціанти просто не можуть впоратися з таким обсягами. Тому, відвідуючи іспанські кафе, розслабтеся і просто насолоджуйтеся відпочинком та їжею. Вона тут справді смачна, не важливо, під яким «соусом» подана. В Іспанії дуже люблять свята, причому будь-які – державні чи релігійні, для іспанця це неважливо. Головне, що є привід повеселитися і пошуміти. Наприклад, в Барселоні майже щотижня проводиться якийсь фестиваль, маскарад чи парад. Люди з радістю перевдягаються, одягають смішні маски і йдуть у центр міста, щоб потусуватися. Інші ж самі беруть участь у виставі. В Іспанії на свята прийнято на головній вулиці влаштовувати парад. Танцюристи, знаменитості, циркачі, артисти на ходулях у величезних костюмах – всі проходять уздовж захопленої юрби. А от, наприклад, свято Бігу биків дає можливість місцевим жителям проявити свій гарячий темперамент і сміливість. Перед коридою на вулиці міст випускають бойових биків, і натовп відчайдушних сміливців тікає від розлючених тварин. Публіка з захопленням спостерігає за такою небезпечною розвагою. Так, в Іспанії вміють веселитися. Або ще одне знамените свято. У Валенсії в останню середу серпня влаштовують фестиваль La Tomatina, на якому всі із завзяттям закидують один одного свіжозібраними помідорами. Томатів настільки багато, що вулиці міста стають червоними. А після томатної війни учасників відмивають зі шлангів пожежних машин. Потім всі дружно йдуть на великі пікніки. Іспанці настільки люблять святкувати, що у кожного жителя цієї країни два дні народження. Перший – справжній, а другий (набагато важливіший) – це іменини, оскільки в Іспанії немає людини, не названої в честь якогось святого. Це служить ще одним приводом запросити дідусів, бабусь, тіточок, дядьків, двоюрідних, троюрідних, чотириюрідних братів і сестер, а також їхніх найближчих і не найближчих родичів. В результаті сімейне свято, як і люблять іспанці, перетворюється на масове гуляння. В кожній країні є свої кумедні новорічні звичаї. В Іспанії в новорічну ніч під час бою курантів треба з'їсти 12 виноградинок – по одній на кожен удар. У передсвяткові дні в магазинах навіть продаються спеціальні виноградні новорічні набори, що дозволяє придбати виноград заздалегідь. Це заняття вельми кумедне, адже в результаті іспанці входять в Новий рік з повним ротом винограду. З'їсти всі 12 ягід до того моменту, як годинник перестане бити, практично неможливо. Тому зазвичай люди так і залишаються з повним ротом. У цей момент всі починають дивитися один на одного і сміятися. Вважається, що якщо вам вдасться вчасно з'їсти 12 виноградинок, то всі 12 місяців майбутнього року будуть вдалими. Цієї традиція дотримуються не тільки вдома, але і в ресторанах, де напередодні опівночі офіціанти розносять виноград відвідувачам. Звичка післяобіднього відпочинку, більш відома як «сієста», існує в усіх регіонах Іспанії. При цьому тривалість цього відпочинку скрізь різна. Це може бути як коротка 15-хвилинна перерва після обіду у офісного працівника, так і двогодинний розмірений сон у жителя невеликого містечка. Іспанці вважають, що сієста позитивно впливає на здоров'я. Сієста в Іспанії практично священна. Навіть кафе, ресторани і магазини закриваються на це час. Іноземців часто дуже дивує така порожнеча на вулицях в пообідні години. Приїхавши в Іспанію, будьте готові до сієсти. Адже можна опинитися без їжі і навіть води, якщо не подбати про це заздалегідь. Кажу про це на повному серйозі, оскільки мені довелося спостерігати, коли в сієсту було закрито абсолютно все в радіусі декількох кілометрів. Для іспанця родина означає все, а діти є сенсом життя. Практично на кожному кроці є дитячі майданчики. У будь-яку установу, кафе чи офіс можна прийти з коляскою, і персонал не тільки не буде проти, а й збереться біля дитини, щоб помилуватися нею. При цьому робота установи може бути паралізована хвилин на 15. Іспанці настільки сильно люблять дітей, що піклуються про них приблизно до 45 років, і це не жарт. Більшість тут до 35 років живе з батьками. Більше того, за законом до 16 років дитину одну не можна навіть відпускати в школу. Таким чином, несамостійність виховується з дитинства. Тому, якщо ваш новий знайомий з Іспанії скаже, що йому 37 і він все ще живе з мамою, реагуйте на це спокійно. Така тенденція спостерігається по всій країні та вважається нормальною. Що стосується іспанських жінок, вони досить емансиповані. Самі працюють, самі відкривають собі двері, в кафе платять за себе, забезпечують дітей самостійно. І якщо для нашого менталітету це досі виглядає як дикість, в Іспанії навпаки – чоловік, охочий позалицятися до жінки, буде сприйматися дивно. Так що врахуйте цей момент. Продовжуючи тему емансипації, в іспанських сім'ях прийнято мати роздільний бюджет. Часто жінки заробляють більше за чоловіків. При цьому нерідко дружина працює, а чоловік займається дітьми. Крім того, якщо іспанці сподобався чоловік, вона не церемониться – йде і знайомиться сама, без натяків і кокетства. Іспанські жінки настільки вільно почувають себе в «чоловічому» світі, що практично «завідують» в країні такими галузями, як ЗМІ та муніципальне управління. Відсоткова частка жінок в іспанському бізнесі та політиці дуже велика. Весілля в Іспанії проходять згідно до загальноприйнятих європейських традицій, а ось розлучитися тут доволі проблематично – це вплив католицької віри. Якщо пара все ж зважилася на цей крок, після подачі заяви розлучать її не раніше, ніж через 2 роки. У разі ж, коли подружжя щось не поділило, розлучення доведеться чекати мінімум 5 років. Ще один цікавий факт – автомобілі в Іспанії частіше водять жінки, а чоловіки, розслабившись, сидять поруч, попивають пивце, і просто відпочивають. Можливо, прочитавши цей матеріал, у вас склалося враження, що іспанці – це непунктуальні гуляки, які снідають тільки в кафе. Але одночасно це люди, які вміють жити сьогоднішнім днем, чого багатьом з нас так не вистачає. Неспішно прокинутися, випити чашечку ароматної кави на свіжому повітрі, привітавши усміхнених сусідів. А ще можна повчитися у іспанців великодушності – у цій країні немає бездомних тварин. Також ці жителі півдня вчать довіри – в Іспанії машини часто не замикають, а мотоцикли або велосипеди залишають непристебнутими. Тут можуть переплутати ваше замовлення, зате пригостять неймовірною сангрією за рахунок закладу. Тому що ці люди вміють дарувати радість один одному і влаштовувати свято життя. Це те, заради чого варто поїхати в Іспанію. Відкривав для себе, крок за кроком, нашу культуру. Так привила йому любов до наших митців. Антоніо почав писати вірші, їх вже майже 50. Хоч доти не складав поезій», — усміхається жінка. Передавав поетичними образами своє кохання, а також враження про нашу країну та її геніїв. Один вірш має такі слова: «Моє серце стає великим, бо наповнюється надзвичайним скарбом. Про багату, прекрасну українську землю писали Тарас Шевченко та Іван Франко, я лише підтверджую це». Згодом Антоніо висловив бажання побачити той край, про який знає стільки доброго й цікавого. Уже дев’ять років поспіль Антоніо з Марією приїжджають в Україну. Побували у всіх обласних центрах і Києві. Іспанець склав собі карту, де означив усі міста, намалював їхні герби. Побачить пам’ятники Кобзареві та Каменяреві — вклоняється. Але мегаполісом його не здивуєш. Найбільше він любить тихі розмірені Серафинці, хату з портретом Тараса Шевченка під рушником. Буває тут місяцями, як вийшов на пенсію (працював заступником директора аквапарку). В селі чоловіка приваблює щедра й мальовнича природа, а також тихий плин життя. Марія тим часом узялася перекладати його вірші, може, вийде збірочка. Досвід має, адже разом із родиною видали книжку «Поступ» її батька Івана Козаченка. «Як була малою, то не знала про татів поетичний талант. Уже потім довідалася від мами, яка була його першим читачем. А все написане складали й переховували, бо то було і про незгоду з тодішнім ладом, і про визвольну боротьбу. Тепер маю більше часу, то вирішила воскресити свої дитячі спогади, віддати шану рідній людині. Та й про маму пам’ять», — розповідає Марія. Особливості укладення шлюбу в Іспанії. Вийти заміж за іспанця – блакитна мрія будь-якої провінціалки й не тільки. Але сьогодні, коли кордони та відстані вже не є проблемою, такі мрії українок стають реальністю. Інше питання – оформлення шлюбу. Остерігаючись фіктивних спілок, іспанське законодавство передбачає ряд особливостей узаконення стосунків з іноземцями, а чиновники готують для парі допитливу перевірку. Спробуємо розібратися, до чого повинні бути готові молодята і які подружні та цивільні права з’єднання будуть у них після укладення шлюбу у 2021 році. Що потрібно знати про шлюб з громадянином Іспанії. Для початку коротко розглянемо основні особливості, які слід врахувати інтернаціональної парі. Маючи намір узаконити стосунки з громадянином Іспанії, потрібно пам’ятати, що: молоді можуть вибрати будь-яке місце для одруження. Якщо наречена – українка, шлюб можна укласти як в Україні, так і в Іспанії – все зводиться до того, де це зробити зручніше. Наприклад, в Україні шлюб оформити простіше. Однак якщо місце проживання пари – королівство, логічно «розписуватися» в Іспанії. Довідки, реєстрація, резиденція – все це оформлюється на місці; при оформленні шлюбу до обох буде застосовуватися виключно іспанське законодавство. Зокрема, мова йде про розділ III Codigo Civil (Цивільного кодексу), повністю присвяченій правилам та умовам укладення шлюбу, глави II Розділу IV закону №20/2011 del Registro Civil «Про цивільний реєстр», ст. ст. 238-272 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (положення про застосування закону про цивільний реєстр), La Instruc. de 9 enero 1995 і т.д.; для «змішаних» шлюбів іспанським законодавством передбачена спеціальна процедура розгляду «шлюбної справи», пройти яку необхідно до реєстрації цивільного шлюбу (мова про це піде нижче); шлюб з іспанцем можна укласти в декількох формах, аж до оформлення офіційного співжиття, що вимагає звернення до муніципалітету (ми розповімо про це нижче); шлюб з громадянином Іспанії дозволяє без проблем оформити національну візу, вид на проживання, а згодом – громадянство за спрощеною схемою. Допустимі форми шлюбу в Іспанії. цивільний шлюб – традиційний в нашому розумінні союз, який реєструється в цивільному реєстрі відповідно до положень цивільного та сімейного законодавства. З 2005 року іспанське законодавство допускає не тільки традиційні, але й одностатеві шлюби, по суті, зрівнюючи такі пари в цивільних правах. Згідно зі ст. 51 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011, цивільний шлюб реєструється мировим суддею, головою муніципалітету або його радником, судовим секретарем або нотаріусом або іншою особою, відповідальною за цивільний реєстр. Вступ у шлюб підтверджується шлюбним свідоцтвом; релігійний, церковний шлюб. Відповідно до ст. 59 Codigo Civil, допускається шлюб, укладений в релігійній організації, якщо це передбачено двосторонньою угодою про співпрацю між державою і релігійними конфесіями. Церковний союз тягне за собою такі ж наслідки, як і цивільний шлюб: спільне майно, права подружжя та інше. Якщо зазначена угода не підписана, однак релігійна організація включена в Registro de Entidades Religiosas (Реєстр релігійних організацій), шлюб, укладений в такий церкви, також може бути визнаний, але лише за умови дотримання вимог п. 2 ст. 60 Codigo Civil. У будь-якому випадку для релігійного шлюбу буде потрібно реєстрація в цивільному реєстрі (Registro Civil). Крім того, місцеве законодавство дозволяє укладати таку форму офіційного союзу, як Pareja de hecho (фактичне співжиття). Подібну реєстрацію можуть оформити чоловіки й жінки, що проживають разом у фактичних шлюбних відносинах. Якщо один зі співмешканців іноземець, Pareja de hecho дозволяє оформити посвідку на проживання. Така реєстрація окремо регулюється. Наприклад, в Андалусії це закон №5/2000 від 16.12.2000, в Арагоні – закон №6/1999 від 26.03.1999, а в Каталонії – закон №10/1998 від 15.07.1998. У будь-якому випадку для реєстрації в якості співмешканців кожен з пари повинен бути не одружений, володіти повною дієздатністю і проживати з іншим тривалий час (1-2 роки залежно від регіону). Документи для оформлення шлюбу в Іспанії. Будь-який іноземець, який вирішив оформити подружні відносини на території Іспанії, зобов’язаний зібрати і надати особі, відповідальній за громадський реєстр, такі документи: Certificado plurilingüe de nacimiento – багатомовний сертифікат про народження; Certificado de capacidad matrimonial (довідка про можливості вступати в шлюб, шлюбний вік досягнуто, а сімейний статус відсутній) або Certificado de estado civil (довідка про цивільний статус), якщо країна походження не видає першу. Підійде в тому числі й свідоцтво про розлучення, свідоцтво про смерть колишнього чоловіка. Certificado de empadronamiento – довідка про реєстрацію за місцем проживання в Іспанії, видається муніципалітетом (ayuntamiento); свідоцтво про постановку на консульський облік – видається в консульстві країни походження, за яким закріплений іноземець; копія ВНП, національної візи іноземця, його закордонного паспорта. Як правило, для перевіряльника і контрольних органів такого пакету цілком достатньо. В залежності від регіону також може знадобитися Certificado de Edictos – довідка, що підтверджує публікацію наміри вступити в шлюб, довідка про несудимість та інші. Попередній розгляд шлюбної справи (співбесіда) Існує думка про те, що проходження співбесіди перед укладенням шлюбу – це вимушена міра, що застосовується виключно до змішаних шлюбів, які укладаються між іспанцями та іноземцями. Насправді це вірно лише частково. Річ у тому, що ст. 56 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011 вимагають проходження такої співбесіди від будь-якої пари – без уточнення, чи є серед наречених іноземці. повноліття партнерів або їх емансипація, якщо один з них неповнолітній; відсутність шлюбу або співжиття з іншою особою; справжнє бажання створити сім’ю без намірів використовувати юридичні переваги подружнього статусу; наявність хоча б в одного з подружжя місця проживання на території королівства. Співбесіда дозволяє чиновникам виявити фіктивний шлюб та інші обставини, що перешкоджають реєстрації відносин (недосягнення шлюбного віку, перебування заміжня, відсутність підстав для укладення союзу). Враховуючи важливість процедури, вона не проводиться формально. Раніше її проводили виключно судді, судові клерки або глави муніципалітетів, а з 30.07.2017 такими повноваженнями наділені нотаріуси, які володіють юрисдикцією за місцем проживання пари. Для проходження співбесіди необхідно звернутися до обопільно обраному нотаріусові, судді або іншій особі, відповідальній за громадський реєстр, і подати йому вищеописаний пакет документів. На їх підставі формується повідомлення, яке, згідно зі ст. 243 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (RRC), буде опубліковано в пункті проживання (якщо в ньому не менше 25 тис. жителів) для того, щоб виявити осіб, які знають про факти, що перешкоджають укладенню такого шлюбу. Якщо пара проживає в більш великому населеному пункті (ст. 244 RRC), повідомлення не публікується, однак у цьому випадку співбесіду також доведеться пройти й свідкам (родича або близького друга), які підтвердять відсутність факторів, що перешкоджають шлюбу. Паралельно співбесіда проводиться і з самої парою. Для виявлення порушень, відповідно до ст. 246 RRC, така процедура проводиться з нареченим і нареченою окремо, строго конфіденційно. Вони заповнюють письмову анкету і спілкуються з посадовою особою в усній формі. Їм можуть поставити різні питання, наприклад, про те, як вони познайомилися через сайт знайомств або інакше, як довго тривали їхні стосунки до того моменту, коли вони прийняли рішення їх узаконити. Дозвіл на подружжя може бути видано лише за результатами співбесіди. Причому з’ясування деталей і зіставлення відповідей може бути досить тривалим і прискіпливим. Якщо посадова особа виявить розбіжності, що вказують на шахрайські дії, відсутність справжньої волі сторін на створення сім’ї, або зрозуміє, що укладається союз фіктивний, він, керуючись ст. 247 RRC, відмовить у видачі дозволу. Відмова має бути аргументованою і вказувати на недоліки та перешкоди, які не допускають шлюб. Однак навіть у випадку невдалого проходження інтерв’ю та отримання відмови, згідно з п. 4 ст. 58 закону №20/2011, пара має право на подачу апеляції у Головне управління реєстрів і нотаріусів та проходження повторного співбесіди. Реєстрація шлюбу. Якщо рішення чиновника виявиться позитивним, згідно зі ст. 249 RRC, парі надається право вибрати дату і час одруження, яке має відбутися не раніше, ніж через місяць. При наявності заслуговують уваги обставин сторони можуть попросити відповідальна особа провести реєстрацію шлюбу протягом трьох днів після завершення розгляду шлюбної справи. Щоб подружній союз мав правові наслідки, він повинен бути зареєстрований в цивільному реєстрі. Для цього посадова особа, що реєструє шлюб, складає протокол церемонії та направляє його в цивільний реєстр. Нагадаємо, що це можна зробити через міську раду, реєстраційні офіси (РАЦС) або нотаріуса. Від того, через кого здійснюється процедура, залежатимуть терміни її проведення. Наприклад, при реєстрації через ЗАГС з причини наявності черги очікування може затягнутися до півроку. Значно швидше оформити шлюб у нотаріуса, однак це не безкоштовно: в середньому ціна послуг нотаріуса становить 100-160 євро. При реєстрації повинні бути присутніми два свідки. В результаті проведеної церемонії, згідно з п. 4 ст. 59 закону №20/2011, пара отримує шлюбне свідоцтво, яким підтверджується законність і дійсність укладеного союзу. Подружні права та обов’язки. Приймаючи рішення вийти заміж за іспанця чи одружитися з іспанкою, важливо знати про своїх подружніх права. До речі, вони повинні бути зачитані парі посадовою особою, яка оформляє шлюб, безпосередньо перед реєстрацією. кожен чоловік наділяється у шлюбі рівними правами та обов’язками; подружні відносини повинні бути побудовані на взаємоповазі та взаємодопомозі, кожен чоловік повинен діяти в інтересах сім’ї; подружжя зобов’язані жити разом і зберігати вірність один одному, повинні ділити між собою обов’язки по будинку, в рівній мірі здійснювати виховання дітей та забезпечувати догляд за іншими потребують їх допомоги родичами; подружжя повинні спільно обирати місце свого проживання, а якщо вони не можуть вибрати його самостійно, виходячи з інтересів сім’ї, це може зробити суд. Режим подружньої власності в Іспанії. Відповідно до ст. 60 закону №20/2011, одночасно з реєстрацією шлюбних відносин повинен бути зареєстрований і економічний режим подружнього майна. Простіше кажучи, іспанський законодавець пропонує новоявленим подружжям відразу ж укласти шлюбний контракт. Згідно зі ст. 1316 Codigo Civil, якщо вони не зроблять цього, буде діяти майновий режим, встановлений в регіоні їх проживання (кожен регіон має право самостійно визначати його умови). Перший – це режим спільного майна (Régimen de gananciales), який діє як базовий у більшості регіонів королівства. Згідно зі ст. 1347 Codigo Civil, спільним вважається майно і доходи: було придбано до шлюбу; отримано по безоплатних угодах; отримано від реалізації або обміну особистого майна; отримане за спадком; отримано в якості компенсації за шкоду одному з подружжя або його майну; одяг та речі особистого користування, професійні трудові інструменти. Згідно зі ст. 1344 Codigo Civil, якщо подружжя не можуть довести, що це їх особисте майно, воно є спільним подружнім, а частки кожного з них в ньому рівні. Другий – це режим роздільного подружнього майна (Separación de bienes). У деяких регіонах (наприклад D’aragón, Cataluña, Navarra) такий режим є законним, в інших же він може бути встановлено шлюбним контрактом між подружжям (ст. 1325 Codigo Civil). Такий режим означає, що подружжя не формують у шлюбі загального майна, а все, що було придбано або зароблено кожним з них, залишається їх особистою власністю. Такий режим, однак, не звільняє подружжя від їх спільного подружнього тягаря, тому вони повинні утримувати сім’ю пропорційно їх економічних ресурсів. Якщо ж хто-небудь з них не має доходу у силу того, що займається домашнім господарством, його внесок в тягар шлюбу вважається рівним і іноді він навіть може претендувати на компенсаційну пенсію. Право на резиденство і громадянство. Якщо іноземний чоловік іспанського громадянина не має права на постійне або тимчасове проживання на території королівства, він має право отримати такий дозвіл після весілля. Відповідно до ст. 8 Королівського указу №240/2007 від 16.02.2007, члени сім’ї іспанця, не володіють громадянством однієї з країн ЄС, можуть оформити tarjeta de residencia de familiar de ciudadano de la Unión (карту місця проживання для членів сім’ї громадянина ЄС). По суті, ця карта являє собою ВНП, що дає право на проживання в Іспанії протягом 5 років, з можливістю вільного працевлаштування або вступу на навчання. Однак така картка може бути видана тільки за умови: працевлаштування в Іспанії або оформлення в якості самозайнятої; наявності достатньої кількості коштів для власного змісту без звернення за соціальною допомогою і медичної страховки; надходження до ВНЗ для здобуття освіти. Після закінчення терміну дії ДОЗВОЛУ ст. 11 Королівського указу №240/2007 дозволяє чоловікові-іноземцю запитувати tarjeta de residencia permanente (картку постійного проживання), що виконує, по суті, роль ПМП. Більш того, подружній статус дає іноземному партнеру право на прискорене отримання громадянства. Так, відповідно до ст. 22 Código Civil, іспанський паспорт може бути отриманий уже через рік проживання в Іспанії за ВНЖ або ПМЖ за умови, що: Особливості життя в Іспанії. Приймаючи рішення про переїзд до свого чоловіка в Іспанію, важливо розуміти, що життя в королівстві має свої плюси та мінуси. Безумовно, кожен бачить їх по-своєму, і ми лише коротенько звернемо вашу увагу на деякі особливості, зокрема: Іспанія є членом ЄС і має відкриті кордони з усіма країнами Шенгенської зони; в королівстві типовий середземноморський клімат, тому потрібно бути готовим до високих температур; середня зарплата в країні коливається в межах 1,8-2 тис. євро; в королівстві відразу 4 офіційних мови: іспанська, каталонська, галісійська та аранська. Крім них також поширені арагонська та астурська-леонез, однак вони не є офіційними; основна релігія в країні – католицизм, хоча також широко поширені іслам і протестантизм; в Іспанії діє конституційна монархія: главою держави є король, парламент здійснює контроль над виконавчою владою; королівство є одним з найбільших туристичних центрів, тому зустріти співвітчизників в Іспанії не проблема. Висновок. Таким чином, укладення шлюбу в Іспанії має суттєві відмінності від правил, прийнятих у пострадянських державах. Укладаючи шлюбний союз, необхідно пам’ятати, що в Іспанії: визнаються дві форми шлюбу: цивільний і церковний; крім того, можна оформити офіційне співжиття; перед укладанням шлюбу доведеться пройти співбесіду, в ході якого потрібно довести щирість намірів; зареєструвати шлюбний союз може суддя, голова муніципалітету, призначена ним особа або нотаріус; після весілля іноземний чоловік має право на отримання ВНЖ, ПМЖ, а потім і громадянства – вже через рік після весілля. Поїздка на заробітки закінчилася для українки весіллям з іспанцем. «Відчуваю себе, ніби у казці, яка стала реальністю!» — не стримує емоцій тернополянка Ніна Рогожинська. Уже два роки наша землячка живе у мальовничому іспанському місті Пальма де Мальорка, а кілька тижнів тому відсвяткувала тут казкове весілля. Її історія чимось схожа на історію Попелюшки. Доля не раз випробовувала її на міцність, і хоч добра фея так і не з’явилася, а всього довелося добиватися самій, все ж у фіналі історії таки був прекрасний принц і розкішне весілля. Хоча який «фінал історії»? Щаслива історія Ніни та Альберта тільки починається, пише НОВА… Поїхала на роботу, а знайшла свою долю — Приїхала в Іспанію я два роки тому з двома синами, з дуже непростих життєвих обставин, — розповідає жінка. — Було важко. Працювала, прибираючи по 11 годин на день, про себе не думала, вирішила, що для мене головне — поставити на ноги синів. У Тернополі я працювала на кафедрах мікробіології, фармакогнозії, а згодом на кафедрі стоматології ТДМУ, а тут не цуралася ніякої роботи… Щоправда, дуже швидко вивчила іспанську мову – за два місяці уже вільно говорила, стало трохи легше і цікавіше. А тоді моя подруга, з якою я якось зустрілася в барі, каже мені: «Мій чоловік хоче познайомити тебе зі своїм братом…» Я кажу: «Я не знаю, чи мені це потрібно, я сама в чужій країні з двома дітьми, я не шукаю тут пригод, а хочу кращого майбутнього для своїх синів…» Але взяла з собою молодшого сина Валентина і вирішила все-таки піти на зустріч. Альберт уже згодом зізнався мені, що перед тією доленосною зустріччю, подивившись мої фото у Фейсбуці, сказав брату: «Вона занадто гарна для мене…» (Сміється, — авт.) Але ще з першої нашої зустрічі я відразу зрозуміла, що закохалася!

Отак, з першого погляду – якби мені колись сказали, що зі мною таке станеться, то я б не повірила!

Альберт вразив своєю увагою, турботою, добротою. Далі були дзвінки, переписки, зустрічі… На півроку нашого знайомства він подарував мені картину, на якій було зображено розташування зірок у момент нашої першої зустрічі. Це було просто неймовірно!

Такий романтичний жест мене просто підкорив!

Сини теж відразу прихилилися до Альберта, легко знайшли з ним спільну мову. Якось ми усі поїхали на сусідній острів Менорка – там надзвичайно красиві краєвиди!

І от під час прогулянки мій старший син Віктор дістає фотокамеру, а Альберт стає на коліно і просить мене вийти за нього заміж… Це був такий зворушливий момент, я ледве стримала сльози… Ми обоє були такі щасливі!

Для весілля обрали дату 22 серпня, але хто ж тоді знав, що гряне коронавірус і карантин?

За порушення карантину забирали до відділку — Ми живемо доволі віддалено (Пальма де Мальорка — столиця та найбільше місто іспанської автономної спільноти Балеарські острови на острові Майорка), тож у нас не було багато випадків захворювання – ситуація з коронавірусом була краща, ніж на материковій частині. Але все одно у нас був суворий карантин, усі дисципліновано ходили у масках – поліція суворо стежила за дотриманням цих норм і штрафувала тих, хто без маски, — каже пані Ніна. — Навіть бувало таке, що старших людей, які не дотримувалися карантину і гуляли містом, з профілактичною метою забирали до відділку на кілька годин… (Сміється, — авт.) Мусили їх так навчити. Усі заклади та установи були закриті, у магазин можна було йти тільки той, що найближче біля дому, інакше — штраф. Але держава платила компенсацію за вимушене безробіття — навіть мені, яка не була громадянкою Іспанії. Тут, коли ти працюєш (байдуже, на якій роботі, в іспанців немає поняття «престижна-непрестижна», є просто робота і найважливіше, чи ти добре її робиш), ти собі можеш дозволити все!

На хороший якісний одяг щосезону є знижки – за 2-3 євро можна купити те, що було 50-60 євро. Можна дозволити собі які завгодно смаколики: червона риба і різноманітне делікатесне «моріско» – морепродукти тут у всіх норма в харчуванні. Іспанці не так «заморочуються» готуванням, як ми: їдять багато зелені, морепродуктів, простенькі супи-пюре. Хоча і від української кухні мій чоловік у захваті: любить і борщ, і вареники, і голубці… Коли я на Різдво приготувала наші традиційні 12 страв і до нас у гості прийшли три чоловікові брати з сім’ями, то вони всі просто закохалися у нашу кухню! Ну і оцінили мій кулінарний талант, звісно… (Сміється, — авт.) — Спершу я працювала на прибиранні: зарплата була за місцевими мірками невеликою, але мене всі любили і поважали, бо знали, що працюю на совість. «Покличте нам Ніну-українку», — казали ті, хто чув відгуки про мою роботу. Нині я працюю у їдальні, де готують їжу для школярів: готують професійні кухарі, а ми її розфасовуємо та розвозимо по семи школах міста. Навіть вожу обіди у школу, де працює мій чоловік – як він тішиться, коли вдається побачитись! Альберт працює у школі – за нашими мірками він заступник директора. Тут школа зовсім не така, до якої ми звикли – без пафосу, вчителька у перший день школи запросто може прийти у шортах і футболці, і більшість дітей також. Але тут дуже високий рівень викладання, вчать багато іноземних мов і турбуються про здоров’я і комфорт дитини. Цукерки вчителю ніхто, боронь Боже, не носить – тут це майже кримінал… (Сміється, — авт.) Мій син Валентин знає уже каталонську, іспанську, англійську мови, нині вчить німецьку, навчання йому легко дається, вчителька його хвалить… 26 серпня ми планували прилетіти до України, до мого рідного Тернополя, провідати друзів і рідних. На жаль, через пандемію наразі ми цього не можемо зробити, але віримо, що наші рідні – а в Тернополі живе мій тато – душею з нами!

— Три тижні тому, 22 серпня, ми з Альбертом взяли шлюб і відгуляли весілля: воно було просто казковим! — ділиться враженнями пані Ніна. — Я хвилювалася, що доведеться змінити усі плани, але коханий сказав мені: «Не хвилюйся, все буде добре» і саме так і сталося!

Спершу я не хотіла гучних святкувань — адже маю за плечима два невдалі шлюби, та й нам з Альбертом уже не по 20 років… Але чоловік мене переконав, що наше кохання варте того, аби яскраво і незабутньо його відсвяткувати!

До того ж, іспанці одружуються доволі пізно, тут весілля після сорока і далі – норма. «Я все життя чекав на тебе, – каже мені Альберт. — Ти – подарунок мені від Бога». Я можу сказати йому те ж саме. Не втомлюся дякувати долі за чоловіка: такого люблячого, розумного, надихаючого… Наше весілля — саме таке, як я собі вимріяла! Навіть персонал п’ятизіркового готелю, де ми святкували, пішов нам назустріч і дозволив влаштувати свято попри карантин: столи були на метровій відстані один від одного, усіх норм безпеки ми дотримали, і все було просто чудово! Свою сукню я купила, але вирішила перешити її на свій смак – щоб була саме така. Навіть корону-діадему одягла – бо ж чоловік завжди називає мене принцесою і хотілося виглядати так, аби відповідати його словам. За місцевою традицією, наречену до вівтаря веде батько, але, на жаль, через карантинне закриття кордонів і пережитий напередодні інсульт мій тато не зміг приїхати – тож до вівтаря мене вів старший син Віктор. І коли Альберт, стоячи у церкві, побачив мене у сукні і діадемі, то ледве стримав сльози… Під акапельне «Aleluya», під музику старовинного органа, якому 130 років, п’ять священників давали нам шлюб. «Про їхнє кохання знає уже вся Іспанія, вся Україна і весь Фейсбук», — жартував священник у нас на вінчанні. (Сміється, — авт.) Так, я щаслива і не соромлюся розповідати про своє щастя цілому світу!

Не бачу нічого поганого в тому, аби показати, що незважаючи на всі проблеми і перешкоди, людина може бути щаслива, і що у будь-якому віці можна знайти свою «половинку». Нам приємно розповісти усім, як може змінюватися життя кожної людини, і що кохання не залежить від національності людини. Головне — душа і серце. Поїздка на заробітки закінчилася для українки весіллям з іспанцем. «Відчуваю себе, ніби у казці, яка стала реальністю!» — не стримує емоцій тернополянка Ніна Рогожинська. Уже два роки наша землячка живе у мальовничому іспанському місті Пальма де Мальорка, а кілька тижнів тому відсвяткувала тут казкове весілля. Її історія чимось схожа на історію Попелюшки. Доля не раз випробовувала її на міцність, і хоч добра фея так і не з’явилася, а всього довелося добиватися самій, все ж у фіналі історії таки був прекрасний принц і розкішне весілля. Хоча який «фінал історії»? Не бачу нічого поганого в тому, аби показати, що незважаючи на всі проблеми і перешкоди, людина може бути щаслива, і що у будь-якому віці можна знайти свою «половинку». Нам приємно розповісти усім, як може змінюватися життя кожної людини, і що кохання не залежить від національності людини. Головне — душа і серце.


знайомство з іспанцем

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

знайомства з жінками ковель

госпожа трансексуалка ищет раба интим фото

могильные порно сайты знакомств украины