інтимно особистісне консультування у випадку залежних стосунків
ВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ. Для забезпечення результативності та ефективності психологічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів: —принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку; —забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом); —принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги; —принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення; —принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта зате, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи; —розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам. 1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити. 2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку. 3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом. Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психологічне консультування можна поділити на види залежно від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою. Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами. До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення. Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами. Останній різновид консультування слід відрізняти від рекомендацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдаватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. На це вказують Г Абрамова, М. П. Матвеева та ін. Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів. • разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45— 60хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може; • короткотермінове консультування. Триває впродовж 3—4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою; Проведення психологічного консультування висуває ряд вимог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займається психологічним консультуванням, повинна мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити людей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і комунікабельним. Р. Мей зазначав, що головне у психолога-консультанта — це «доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості». Види консультування. Залежно від проблематики, що хвилює людину та індивідуальних особливостей клієнта виділяють такі види психологічного консультування: інтимно-особистісне, сімейне, психолого-педагогічне та ділове консультування. Усі ці види консультування тісно пов'язані між собою, мають багато спільного, але водночас кожен із названих видів консультування має специфіку організації, змістові особливості, потребує від консультанта компетентності у певній галузі психології, наявності практичного досвіду роботи у відповідній сфері діяльності, тощо. Охарактеризуємо кожен із названих видів консультування, змістові особливості та специфіку організації. Найбільш поширеним видом консультацій, за якими звертаються люди, є інтимно-особистісне консультування. Метою цього виду консультування є надання допомоги людям у питаннях інтимно-особистісного характеру. Змістові особливості інтимно-особистісного консультування. До цього виду консультування належать ті питання, які глибоко хвилюють людину, викликають у неї сильні емоційні переживання, пов'язані з проблемами в особистому житті, часто прихованими від близьких або проблемами у спілкуванні з оточуючими. Отже, серед найбільш розповсюджених проблем інтимно-особистісного консультування умовно виділимо: Специфікою інтимно-особистісного консультування є те, що його успішність залежить перш за все від наявності довірливих стосунків між консультантом та клієнтом, яке стає основою змістовних та відвертих бесід. По-друге, запорукою успішності даного виду консультацій є забезпечення абсолютної конфіденційності змісту цих розмов, отже, закритості інформації від будь-яких інших людей. Таким чином, особистісні риси консультанта – людини, якій можна цілком і повністю довіряти, у даному виді консультування набуває особливого значення. У разі недовіри до консультанта інформація, яку буде надавати клієнт, буде неповною, що суттєво впливатиме на зміст подальшої роботи з людиною. Специфічною рисою цього виду консультацій є те, що вони не можуть бути одноразовими, короткочасними та швидкими. Досягнення позитивного результату в інтимно-особистісній сфері передбачає проведення досить тривалої, кропіткої та систематичної роботи. Налагодження взаєморозуміння між консультантом та клієнтом, ведення щирих та відвертих розмов про існуючі проблеми, спільний пошук шляхів розв'язання цих проблем, важкий шлях перебудови поглядів людини на ситуації, що виникли, психологічний супровід людини у період їх подолання – все це потребує часу, уважного ставлення, систематичних зустрічей та постійного обговорення. 1) психолог-консультант має бути людиною делікатною, толерантною, доброзичливою, викликати у клієнта абсолютну довіру, сприяти виникненню взаєморозуміння, забезпечувати безумовне прийняття особистості клієнта; 2) психолог-консультант повинен мати достатній досвід інтимно-особистісного спілкування з різними людьми, мати уявлення про типові та нетипові проблеми інтимно-особистісного характеру, спокійно сприймати їх, вміти аналізувати вчинки та дії людей, винаходити нові шляхи виходу з кризи з урахуванням індивідуальних можливостей клієнта; 3) психолог-консультант має бути за віком дещо старшим, аніж клієнт, проте не набагато, оскільки між ними може виникнути недовіра та суттєві розбіжності у поглядах. Бажано, щоб клієнт та консультант належали до одного покоління, саме тоді поради консультанта будуть сприйматися значно легше; 4) психолог-консультант не повинен мати гострих, нерозв'язаних проблем інтимно-особистісного характеру, насамперед тих, що має клієнт, який звернувся по допомогу. Якщо ця вимога не виконуватиметься, психолог підсвідомо буде суб'єктивним у своєму ставленні до клієнта, в оцінюванні його проблеми, отже, виявиться неспроможним надати реальну дієву допомогу. 5) психолог-консультант мусить мати достатньо часу для проведення консультацій такого виду, а також зобов'язаний попередити клієнта про те, що на розв'язання його проблеми може знадобитись багато часу. Бажано хоча б приблизно визначити, скільки саме часу буде потрібно для вирішення тієї чи іншої проблеми та повідомити про це клієнта. Сімейне консультування – широко розповсюджений вид консультування. Метою даного виду консультування є надання допомоги у побудові родинних стосунків. Змістові особливості сімейного консультування. До змісту консультацій даного виду зазвичай належать питання, що стосуються родини клієнта, родин близьких йому людей, стосунків у цих родинах. Значне місце займають консультації, присвячені питанням вибору партнерів, побудови та регулювання стосунків з ними, створення позитивного мікроклімату у молодій сім'ї, попередження та подолання конфліктів, стосунки чоловіка та дружини, стосунки з родичами чоловіка та дружини, поведінка подружжя в період розлучення, після нього, розв'язання поточних сімейних проблем тощо. Своєрідністю сімейного консультування можна вважати те, що воно потребує від психолога-консультанта наявності власного досвіду сімейного життя, розуміння сутності типових сімейних проблем, знання різноманітних способів налагодження позитивної сімейної взаємодії, володіння вміннями попереджати та розв'язувати конфлікти у своїх родинах, що стає основою подальшої успішної роботи із клієнтом. У цьому разі досвід консультанта, чи то позитивний (який дає досвід шляхів збереження родини, створення засад взаєморозуміння, сімейної злагоди) чи то негативний, який дає розуміння можливих перепон, типових проблем, конфліктогенних чинників, шляхів їх подолання, є обов'язковим фактором успішності консультацій такого виду. 1) психолог-консультант повинен глибоко розуміти закони подружнього життя, закономірності формування родинних стосунків, враховувати їх при наданні психологічних рекомендацій; 2) у ході консультування сімейної пари не можна займати позицію одного із членів родини, оскільки у більшості випадків у виникненні будь-якої сімейної проблеми винними є обидва, хоча міра відповідальності та провини кожного з них може бути різною. Це означає, що дії консультанта не можуть бути спрямованими лише на користь лише одного з подружжя, оскільки це може привести лише до посилення конфлікту, ескалації звинувачень у бік одного з партнерів. Таким чином, підтримка однієї сторони конфлікту не призведе до його подолання. Лише бажання обох, їх спільне прагнення досягти взаєморозуміння може сприяти дієвому налагодженню стосунків в сім'ї; 3) у ході консультування з приводу можливості створення сім'ї (особливо дорослими) слід звернути особливу увагу на визначення психологічної сумісності людей між собою, проінформувати їх (за взаємною згодою) про результати такого вивчення, встановити, чи готові вони здійснювати зміни в своєму характері, поведінці заради побудови родинних стосунків. На основі усіх отриманих даних про майбутню сім'ю, індивідуальні особливості клієнтів, їх психологічну сумісність, психолог має розробити та повідомити клієнтам остаточний прогноз відносно благополуччя їх майбутньої родини. При цьому він мусить бути максимально делікатним, проте чесним, принциповим та послідовним; 4) у ході консультування з приводу повторного шлюбу дорослих людей слід нагадати про те, що у дорослих людей є певні характерологічні особливості (як позитивного, так і негативного спрямування), які вже не підлягають змінам. Саме тому у ході консультацій особливу увагу слід звернути на формування готовності прийняти недоліки один одного, пояснення подружжю того, як вони повинні себе поводити тоді, коли проявляються негативні риси характеру один одного, на формування вміння правильно себе поводити в таких ситуаціях. Бажано, щоби рекомендовані прийоми були продемонстровані у ході консультації та добре засвоєні клієнтами. Метою психолого-педагогічного консультування є надання допомоги у питаннях виховання, навчання, розвитку дітей в освітніх закладах та сім'ї. Консультації психолого-педагогічного характеру зазвичай проводяться із дорослими – педагогами, батьками, керівниками освітніх закладів. Проте консультації психолого-педагогічного змісту стосовно навчання та виховання можуть проводитись зі школярами – учнями середніх та старших класів. За змістом до них належать консультації, які стосуються виховання та навчання дітей, спрямовані на підвищення компетентності педагогів, батьків у питаннях виховання дітей того чи іншого віку. До них можна віднести питання профілактики кризових явищ на шляху розвитку особистості дитини, удосконалення стилю спілкування з дитиною, створення умов та використання ефективних засобів гармонійного розвитку особистості дитини, тощо. Складним та своєрідним є зміст психолого-педагогічних консультацій, які проводяться з педагогами – вчителями, вихователями, керівниками освітніх закладів – людьми, які професійно займаються вихованням та навчанням дітей. У цьому разі зміст консультацій найчастіше спрямований на удосконалення змісту, форм, методів роботи з дитиною, перебудову програм, створення індивідуальних програм роботи з певного дитиною, на пошук найбільш ефективних методів впливу на певну дитину або групу дітей, пошук шляхів забезпечення успішного розвитку тієї чи іншої дитини або цілого класу, перебудову усталених поглядів на виховання та розвиток, психологічне обґрунтування доцільності інновацій, тощо. Ще складнішим з точки зору професіоналізму та компетентності консультанта є консультації, що проводяться для практичних психологів в галузі освіти. За змістом вони найчастіше спрямовані на з'ясування найскладніших питань, з якими психолог не може впоратись самостійно. Особливо складним та відповідальним є консультування, що проводиться з дітьми – школярами, підлітками, юнаками з приводу проблем, що виникають у них у процесі навчання, виховання, самовиховання, спілкування з батьками. У цьому разі надані рекомендації стосуються не лише самого клієнта, але і його соціального оточення. Своєрідністю зазначеного виду консультування є те, що воно передбачає наявність у консультанта спеціальної освіти та досвіду роботи в освітніх закладах. Такий досвід забезпечує розуміння типової проблематики, шляхів виходу із кризових ситуацій, стає основою розуміння індивідуальних особливостей дітей, специфіки навчально-виховної роботи з ними, змістових та організаційних особливостей різних освітніх програм та методик. Велике значення має досвід роботи не тільки з дітьми, але і з дорослими людьми – професіоналами, які звертаються за порадою у найбільш складних, надзвичайних ситуаціях. У цьому разі і рекомендації, що надає психолог, не можуть бути стандартизованими, типовими, вони потребують глибокої вдумливості, нестандартності, творчого пошуку та систематичної співпраці з клієнтом. 1) Психолог-консультант мусить мати спеціальну психолого- педагогічну освіту, достатній досвід роботи в освітніх закладах, досвід роботи із дорослими, професійно підготовленими людьми. 2) Психолог-консультант не має права проявляти негативне ставлення до клієнта, навіть тоді, коли є всі підстави для цього. Це перш за все стосується батьків дітей, які здійснюють неправильний спосіб життя, неправильне виховання дітей та яким наполегливо рекомендують звернутися на консультацію педагоги. 3) Психолог-консультант мусить пам'ятати, що консультації такого виду не завжди спрямовані на безпосередні дії самого клієнта, значною мірою вони можуть стосуватися активізації діяльності інших людей (батьків вихованців, вчителів, педагогічного колективу). Саме тому рекомендації психолога повинні враховувати особливості соціального оточення клієнта, повинні зорієнтувати його у тому, як саме він повинен залучити інших людей у розвивально-корекційний процес, як має вплинути на батьків вихованців заради досягнення змін в свідомості та поведінці. 4) Психолог-консультант у разі потреби може здійснювати системне (або багатоканальне) консультування людей, які мають відношення до окресленої проблеми, запрошувати на консультації людей, які зацікавлені в її розв'язанні (бабусі, дідусі, брати, сестри). У цьому разі кожен з учасників проблемної ситуації отримує рекомендації, як себе поводити, розуміє причини та можливі наслідки ситуації, має можливість реально допомагати іншим у подоланні проблеми. 5) Психолог-консультант повинен розуміти, що психолого- педагогічне консультування вкрай рідко відбувається як одноразова акція, воно не може бути епізодичним та короткотривалим. Для досягнення успіхів у професійній діяльності педагога, здійснення зрушень у свідомості батьків, перебудови їх стилю спілкування з дитиною, налагодження стосунків з нею слід проводити кропітку та систематичну роботу. Ділове консультування – один із поширених видів консультування, яке пов'язане із розв'язанням ділових, виробничих проблем. Метою ділового консультування є надання допомоги людям у розв'язанні виробничих питань психологічного змісту. Змістові особливості ділового консультування. Ділове консультування диференціюється за змістом залежно від видів та етапів професійної діяльності людини. Так, значне місце посідають консультації, пов'язані із вибором професії, виявленням та розвитком здібностей, удосконаленням професійних навичок, важливими є питання наукової організації праці, підвищення працездатності, лобіювання виробничих інтересів, ведення перемовин, створення сприятливого психологічного клімату на виробництві, розподілу обов'язків, вирішення конфліктів між співробітниками, працівниками та керівниками, тощо. Специфікою ділового консультування є знання психологом- консультантом особливостей виробничої діяльності людини, менеджменту, психологічних особливостей наукової організації праці, наявність власного досвіду виробничої діяльності, бажано, у відповідній галузі. 1. Психолог-консультант мусить мати досвід виробничої діяльності (бажано у тій галузі, з приводу якої звертається клієнт). Якщо своєрідний досвід діяльності відсутній, то психолог- консультант повинен детально розпитати клієнта про особливості його діяльності у певній виробничій сфері. У цьому разі психолог не повинен приховувати своє незнання, бо це заважатиме виробленню правильних, дієвих рекомендацій. 2. Проведенню ділового консультування сприятиме ділова атмосфера, в якій воно відбувається, а також діловий характер стосунків між консультантом та клієнтом. У цьому разі консультування може проводитись на робочому місці клієнта або в кабінеті безпосередньо на виробництві, що допоможе клієнту почуватися впевненіше, а консультанту – краще зрозуміти особливості певного виробництва та знайти правильні засоби впливу. 3. До початку проведення консультації мають бути визначені її умови – місце, порядок роботи, вартість, очікувані результати, тривалість, тощо. Таким чином, кожен вид консультування передбачає необхідність створення специфічних умов, дотримання ряду вимог та наявність у консультанта відповідної підготовки та досвіду, що забезпечує його компетентність у розв'язанні проблем певного змісту. ВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ. Для забезпечення результативності та ефективності психологічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів: —принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку; —забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом); —принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги; —принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення; —принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта зате, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи; —розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам. 1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити. 2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку. 3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом. Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психологічне консультування можна поділити на види залежно від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою. Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами. До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення. Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами. Останній різновид консультування слід відрізняти від рекомендацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдаватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. На це вказують Г Абрамова, М. П. Матвеева та ін. Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів. • разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45— 60хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може; • короткотермінове консультування. Триває впродовж 3—4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою; Проведення психологічного консультування висуває ряд вимог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займається психологічним консультуванням, повинна мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити людей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і комунікабельним. Р. Мей зазначав, що головне у психолога-консультанта — це «доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості». Принципи й умови психологічного консультування. -принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку; - забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом); - принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги; - принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення; - принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи; -розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам. 1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити. 2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку. 3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом. 4. Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій. 5. Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату. Види психологічного консультування. Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психологічне консультування можна поділити на види залежно від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою. - інтимно-особистісне консультування; - сімейне консультування; - психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування; - ділове консультування. Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами. До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення. Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами. Останній різновид консультування слід відрізняти від рекомендацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдаватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. На це вказують Г Абрамова, М. П. Матвєєва та ін [34], [27]. Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів. 3а тривалістю співпраці психолога і клієнта розрізняють [34]: o разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45- 60 хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може; o короткотермінове консультування. Триває впродовж 3-4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою; o середньотермінове консультування. Впродовж 10-15 зустрічей здійснюється значна психокорекційна робота; o тривале консультування. Психолог працює з клієнтом впродовж року. Проведення психологічного консультування висуває ряд вимог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займається психологічним консультуванням, повинна мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити людей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і комунікабельним. Р.Мей зазначав, що головне у психолога-консультанта - це "доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості" [28]. Інтерв'ю як основний метод психоконсультування. Основним методом психологічного консультування, за Г Абрамовою, є інтерв'ю [2]. Інтерв'ю - це метод психологічного консультування, воно є ситуацією прийняття психологом професійних рішень стосовно проблеми клієнта. Воно спрямоване на те, щоб в процесі обговорення різноманітних тем зробити більш динамічним ставлення людини до різних властивостей її психічної реальності. Інтерв'ю пропонує здійснення впливу за допомогою запитань і спеціальних завдань, які розкривають активні та потенційні можливості іншої людини. 1 крок - "Привіт" - стадія інтерв'ю, на якій відбувається структурування, досягнення взаєморозуміння. Триває перша стадія від кількох секунд до десяти хвилин і завершується досягненням між клієнтом і психологом відповідності позицій. На цій стадії психолог демонструє клієнтові свою позицію у взаємодії. - позиція "над клієнтом", коли мудрий, досвідчений, сильний консультант простягає руку допомоги слабкому, дезадаптованому, недосвідченому клієнту; - позиція "на рівних", коли зникла дистанція між консультантом і клієнтом, консультування приймає форму буденної розмови; - позиція "радника", за якої консультант виступає в ролі особи більш компетентної у проблемі клієнта і допомагає йому розібратися в ній. Остання позиція консультанта є найбільш ефективною. Вона відповідає зазначеним принципам та характеризується відсутністю оцінок, відмовою від прямого виховного тиску, створенням атмосфери довіри, співчуття і доброзичливості. 2 крок - "У чому проблема?". Ця стадія інтерв'ю розпочинається зі збору інформації про контекст теми, відбувається виділення проблеми, розв'язується питання про ідентифікацію потенційних можливостей іншої людини. 3 крок - "Чого ви прагнете досягти?". На цій стадії психолог кваліфікує запит клієнта, орієнтуючись на будову його психічної реальності й її можливу модальність. Відбувається формулювання проблеми для клієнта і визначення вектора бажаних змін у проблемі клієнта. 4 крок - "Що ще можна зробити?". Це стадія, на якій відбувається пошук альтернативних рішень. 5 крок - "Чи будете ви це робити?" полягає в узагальненні всіх попередніх кроків й у переході від навчання до дії. Психолог докладає зусиль для зміни думок, дій і почуттів клієнта в його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю. Консультування. Консультування є одним із напрямів роботи соціального робітника, що допомагає клієнтові проаналізувати і зрозуміти сутність його важкої життєвої ситуації і запропонувати різноманітні варіанти, які можуть бути використані для розв'язання проблеми. За змістом соціальне консультування - це технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи групу людей з метою відновлення і оптимізації соціальних функцій, розробки соціальних норм спілкування [120]. Слово "консультування" походить від лат. consultare, що означає радитись, піклуватися. В українській мові це слово означає пораду, роз'яснення спеціаліста будь-якого питання, бесіду з клієнтом з метою розширення і поглиблення знань. Соціальне консультування (каунселінг) - процес, під час якого спеціаліст дає рекомендації з розв'язання соціальних проблем клієнта. Соціальне консультування проводять як індивідуально, так і в групі з метою підвищення соціальної компетенції клієнтів з різних питань. За формою організації соціальне консультування може бути: консультуванням у загальних чи спеціалізованих формуваннях соціальних служб, а також виїзні консультації. Консультантами можуть виступати спеціалісти соціальних служб, залучені фахівці з певних проблем, колишні клієнти соціальних служб, залучені до реалізації соціальних програм [97,. 234]. Поняття консультування в соціально-педагогічній діяльності науковці визначають по-різному. Так, зокрема, Є.Холостова консультування в соціальній сфері визначає як кваліфіковану пораду, допомогу особам, які мають певні проблеми, спрямовану на відновлення й оптимізацію їхніх соціальних функцій з метою сприяння соціалізації особистості, вироблення соціальних норм спілкування [118]. А.Капська визначає як вид соціальної послуги клієнту. Консультативні послуги, на її думку, мають сприяти поліпшенню взаємин клієнта з соціальним середовищем, створенню психологічного комфорту в соціумі [91]. Л.Завацька "консультування" в соціально-педагогічній діяльності визначає як "технологію надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з метою їх соціалізації, відновлення і оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних норм спілкування" [26,. 61]. Консультативний процес характеризується взаємодією консультанта і клієнта, що передбачає певну спрямованість змісту. Взаємодія є процесом безпосереднього чи опосередкованого впливу різних об'єктів (суб'єктів) один на одного, взаємозалежний обмін діями, що характеризується взаємообумовленістю, причинно-наслідковим зв'язком. Таким чином, консультування в соціально-педагогічній діяльності є процесом взаємодії соціального педагога і клієнта, що спрямований на допомогу у вирішенні різного типу проблем клієнта, зумовлює використання його особистісних і соціальних ресурсів та передбачає встановлення запиту, з'ясування причин виникнення проблеми, оптимізацію можливостей клієнта в пошуку шляхів її вирішення. Н.Нікітіна і М.Глухова виділяють такі види консультування: за об'єктом консультування (індивідуальне, групове, сімейне); за віковими показниками (консультування дітей і дорослих); за критерієм контакту з клієнтом (очне, заочне); за змістом запиту клієнта (сімейне, інтимно-особистісне, психологічне, юридичне, медичне, ділове, соціально-педагогічне). Крім того предметом соціально-педагогічного консультування визначено: вирішення проблем шкільної дезадаптації; діагностика і корекція відхилень у поведінці; сприяння у працевлаштуванні, оформленні пільг, субсидій, матеріальної допомоги; сприяння в наркологічній допомозі дітям, підліткам, молоді, членам їх сім'ї [52,. 79]. У свою чергу.Сорочинська в професійній діяльності соціального працівника визначає такі види консультування, як: інтимно-особистісне (взаємини з близькими, особистісні проблеми, статеві тощо); сімейне (з проблем сімейного неблагополуччя); психолого-педагогічне (з проблем навчання і виховання дітей, взаємостосунків з учителями, професійного вибору); ділове (з питань професійного становлення, взаємин у трудовому колективі). На її думку, кожний вид консультування передбачає визначення конкретних завдань, зокрема: уточнення проблеми клієнта, інформування клієнта про реальний ступінь її серйозності, вивчення особистості клієнта з метою з'ясування його можливостей самостійного подолання проблеми, вироблення стратегічної лінії подальших життєвих ускладнень аналогічного типу [87,. 111]. В рамках функціонального підходу Л.Завацька пропонує наступну класифікацію видів соціально-педагогічного консультування: інформаційне (інформування об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення проблем); психотерапевтичне (використання психотерапевтичних засобів з метою допомоги клієнту у вирішенні соціальних проблем); педагогічне (форма виховного впливу соціального педагога в роботі з дітьми і молоддю), організаційне (визначення і прийняття організаційних рішень і координація зусиль суб'єктів соціально-виховної діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги) [26]. – за кількістю клієнтів консультування: індивідуальне, групове; – за тривалістю: короткотермінове (одноразове), довготермінове (проводиться протягом кількох зустрічей), оперативне (швидко скоординоване); – за видами контакту: очне (безпосередній контакт), заочне чи дистанційне (телефонне консультування, переписка); – за місцем проведення (кабінетне, вуличне); – за джерелом передачі інформації (вербальне і невербальне (інформаційні стенди)); – за віком клієнтів: консультування дітей, підлітків, молоді, людей похилого віку; – за змістом проблеми: інтимно-особистісне, соціально- правове, психолого-педагогічне; – за функціями: інформаційне, підтримуюче, посередницьке, організаційне. За об'єктами впливу Л.П.Кузнєцова визначає індивідуальне консультування, як роботу з окремою людиною, і групове консультування, коли об'єктом впливу є група або колектив. Соціальне консультування з розгляду характеру і змісту обговорюваних і розв'язуваних з клієнтом проблем поділяється на медико-соціальне, соціально-педагогічне, соціально-психологічне, соціально-правове, управлінське та інші. Соціальне консультування з огляду на цільову установку клієнта, тобто цілі, які він переслідує, звернувшись за допомогою до консультанта, поділяється на такі види: 1. Рефлексивне консультування: осмислення спільно з клієнтом певної життєвої ситуації, її аналіз, пошук пріоритетів, можливостей зміни і розвитку. 2. Проектне консультування, що передбачає пошук і побудову можливої програми (проекту) перетворення ситуації, що склалася, її гармонізації і поліпшення. 3. Технологічне консультування, що передбачає пошук оптимальної послідовності дій для вирішення конкретної проблеми або задачі. 4. Прогностичне консультування, що представляє собою побудову ідеальної моделі ймовірного стану конкретної ситуації за умови збереження наявних тенденцій [48]. У практиці виділяються послідовні етапи соціального консультування, кожен із яких спрямований на вирішення певних завдань і досягнення певних цілей. 1. Аналіз проблеми, завдання якого полягає в тому, щоб клієнт мав змогу "поглянути на себе зі сторони". 2. Постановка проблеми, при якій відбувається безпосередній вплив на систему цінностей клієнта з метою її зміни. 3. Формулювання цілей, на якому клієнт, за підтримки та допомоги консультанта, отримує можливість поставити перед собою нові цілі у відповідності з новою системою цінностей, вироблених на попередньому етапі. 4. Розробка рішень, на якому в ході спільної з консультантом діяльності клієнт має можливість розробити певний діапазон можливих рішень, що при практичній реалізації сприятимуть досягненню нових життєвих цілей. 5. Реалізація рішення, на якому здійснюється процес вибору і реалізації людиною одного з прийнятих раніше рішень, спрямованих на досягнення нових цілей. В соціальному консультуванні використовуються такі форми і методи діяльності: монолог клієнта і аналіз ситуації, що здійснюється спільно з консультантом; діалог, вільна бесіда клієнта і консультанта; відповіді консультанта на прямі запитання клієнта; різноманітні тестування; тренінги та навчання тощо. Основним методом консультування є бесіда. Бесіда - метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації в ході вільного діалогу на певну тему. Бесіда передбачає насамперед активність дослідника, який ставить запитання, частково відповідає на них, а частково спонукає своїх клієнтів шукати відповіді самостійно. Бесіда є ефективним засобом спілкування людей, виявлення думки окремих осіб або цілої групи, формування суспільно необхідних поглядів. Однією із форм консультування є сімейне консультування, що передбачає надання соціальним працівником консультативної допомоги при виникненні проблем, конфліктів у взаєминах між дорослими і дітьми. Консультування сім'ї визначається як процес, спрямований на зміни на краще в сім'ї, на її благополуччя за допомогою та за участі як психолога, так і членів сім'ї через спілкування [112,. 7]. • у сфері життєзабезпечення: працевлаштування, отримання пільг, субсидій, матеріальної допомоги тощо; • у сфері організації побуту: організація куточка дитини в квартирі, прививання дитині навичок гігієни, організація вільного часу тощо; • у сфері сімейного здоров'я: діагностика і профілактика захворюваності, організація відпочинку і оздоровлення дітей та ін.; • у сфері духовного і морального здоров'я: традиції і засади сім'ї, розбіжність ціннісних орієнтації членів сім'ї тощо; • у сфері виховання дітей: вирішення проблем шкільної дезадаптації, діагностика і корекція відхилень в розвитку і поведінці дітей, педагогічна неспроможність і неінформованість батьків; • у сфері внутрішніх і зовнішніх комунікацій сім'ї: відновлення нових позитивних соціальних зв'язків, вирішення конфліктів, гармонізація дитячо-батьківських і подружніх відносин [2,. 5]. Порушення сімейних взаємин психоаналітична модель розглядає з погляду внутрішньої мотивації поведінки подружжя, велике значення надається впливу батьківської сім'ї на сімейну поведінку подружжя. Згідно біхевіористичної моделі, консультування з приводу порушень в сімейних взаєминах повинне бути спрямоване на зміну поведінки партнерів з використанням методів навчання. Системний підхід ґрунтується на принципах циркулярності, нейтральності. Іншими словами, неможливо зрозуміти проблему однієї людини без аналізу того, яке значення вона має для решти членів сім'ї. Ще до роботи з сім'єю необхідно сформулювати гіпотезу щодо сенсу і мети сімейної дисфункції; консультантові необхідно уважно відноситься до кожного члена сім'ї, розуміти його і при цьому нікого не засуджувати і не ставати на чию-небудь сторону [5,. 12-14]. 1. Встановлення контакту. На цьому етапі важливе створення атмосфери підтримки, яка сприятиме досягненню довіри між консультантом і клієнтом. 2. Збір інформації. Уточнюються проблеми сім'ї, оскільки вони бачаться учасникам процесу. Важливо, щоб консультант виділяв емоційні і когнітивні аспекти проблеми. У цьому йому можуть допомогти закриті і відкриті питання. Уточнення проблеми ведеться до тих пір, поки консультант і клієнт не досягнуть однакового розуміння проблеми. 3. Визначення цілей консультування, психологічний контакт. Доцільно обговорити з клієнтом як він уявляє собі результат консультування. Це має принципове значення, оскільки цілі консультування у консультанта і клієнта можуть бути різними. Після визначення цілей укладається контракт на консультування, тобто сторони домовляються про права і обов'язки, які беруть на себе. 4. Вироблення альтернативних рішень. Відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблеми. Саме на цьому етапі консультант стикається з основними труднощами. Консультант допомагає позначити членам сім'ї всі можливі варіанти вирішення проблеми і відібрати ті з них, які найбільш прийнятні з погляду існуючого ступеня готовності сім'ї до змін. 5. Узагальнення. На цьому етапі підводяться підсумки роботи, узагальнюються досягнуті під час консультації результати. При необхідності здійснюється повернення на попередні стадії [99,. 20-22]. Кризове втручання - оперативна допомога клієнту, комплекс методів соціальної роботи, орієнтованих на допомогу клієнту, який знаходиться в ситуації кризи, на подолання певної проблеми. Кризове втручання має на меті сприяння позитивному розвитку клієнта через усвідомлення ним проблеми та її наслідків. Кризове втручання орієнтоване на активізацію особистісних ресурсів клієнта для вирішення нагальних потреб. Видами кризового втручання можуть бути: інформаційна, консультативна, психологічна допомога, оформлення допомоги [97,. 246]. – пряме втручання (безпосереднє надання послуг тим, хто їх потребує); – втручання, спрямоване на зміну системи (дії щодо створення, підтримання або зміни інституцій, які надають послуги клієнтам); – комбіноване (проміжне) втручання (втручання за якого використовують елементи прямого втручання і втручання, спрямованого на зміну системи). Суть прямого втручання полягає у тому, щоб підвищити здатність клієнта до подолання труднощів, розв'язання проблем, сприяти його розвитку. Такими стратегіями є догляд, ведення випадку, соціально-психологічне консультування, навчання (наставництво), зміна поведінки. Метою комбінованого (проміжного) втручання є налагодження контактів між клієнтами і системами, з якими вони взаємодіють і які надають їм ресурси, послуги, можливості. До них належать: фасилітадія, вулична робота, активізація/мобілізація, представництво і захист інтересів, консультування, допомога іншими фахівцями. Втручання, спрямоване на зміну системи, зосереджується на системах, з якими клієнти вступають у взаємодію. Вони передбачають підтримку і вдосконалення системи соціального захисту, забезпечення ефективного і гуманного надання соціальних послуг. До них відносять: планування, адміністрування соціальних закладів, збирання даних і управління ними, оцінювання/дослідження. Вибір стратегії втручання залежить від загального підходу, якого дотримується соціальна служба, та індивідуальної ситуації клієнта. Лише ретельне виявлення проблем, потреб та очікувань клієнтів, обставин, що спричинили їх, є передумовою концентрації на актуальних завданнях і виборі найпродуктивнішої для конкретної ситуації стратегії. ВИДИ ТА СФЕРИ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ. Види психологічного консультування розрізняються по формам їх організації. Залежно від того, чи працюють психологи з окремими людьми або групами, виділяють індивідуальне та групове консультування. Індивідуальне консультування - це бесіда консультанта з клієнтом наодинці, обговорення життєвої проблеми, яка його турбує. Психолог-консультант допомагає клієнту подивитися на свої проблеми з боку, обговорює з ним ті особливості його поведінки і міжособистісних відносин, які стали джерелом його життєвих труднощів. В ході консультаційної бесіди клієнт отримує можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію і на цій основі змінити своє ставлення до подій і свою поведінку. Групове консультування може полягати, наприклад, у вирішенні будь-якої проблеми або в заохоченні вираження пригнічених емоцій в психотерапевтичної групі. Такий групою може бути сім'я, виробнича група або група людей, не пов'язаних один з одним в повсякденному житті, по мають спільні проблеми. Найбільш часті варіанти роботи при груповому консультуванні - сімейне консультування, консультування з проблем професійної діяльності і робота по вирішенню міжособистісних конфліктів і проблемних ситуацій в колективах. Очні або анонімні консультації. Традиційні консультації проходять в процесі безпосередньої зустрічі консультанта і клієнта. Досить поширеною формою анонімної психологічної допомоги та консультування став "телефон довіри". Консультація по "телефону довіри" дає можливість оперативно обговорити проблему і забезпечує щадні умови для клієнта. Цей вид консультації надає як би неявну допомогу і дозволяє людині, яка звернулася. Консультування п про телефону забезпечує клієнту анонімність і пов'язану з цим особливу довірливість. При телефонному консультуванні виникає ефект "випадкового попутника", коли в звичайній дорожній бесіді незнайомі люди часом буквально "виливають душу". Встановлюється особлива довірливість - незважаючи на відстань, абонент і консультант в певному сенсі знаходяться поруч. Їх голоси звучать в безпосередній близькості один від одного, і це створює відчуття особливої довіри бесіди. За "телефону довіри" клієнтові деколи легше обговорювати особисті проблеми, в тому числі і пов'язані з сексуальною сферою міжособистісних відносин. Телефонне консультування дозволяє клієнту звертатися з будь-якого місця, в зручний для нього час. При такому консультуванні клієнт може в будь-який момент легко закінчити розмову - для цього достатньо покласти трубку. При цьому вони мають можливість повторно звернутися до консультанта в обмежений проміжок часу Вийти з контакту при очній консультації значно складніше. Для деяких клієнтів це особливо важливо. Психолог при консультуванні по телефону представляється абоненту більш компетентним, чуйним, здатним допомогти, чим це могло б виявитися при особистому контакті. Це підвищує ефективність психологічної взаємодії. У свою чергу консультанту годі й говорити долати психологічні бар'єри сприйняття клієнта. У нього виникає якийсь образ стражденного людини, що дозволяє успішніше надавати йому допомогу. Використовується і такий метод заочного консультування, як консультативна листування. У містах, які не мають власних служб психологічної допомоги, листування з психологами, психотерапевтами виявляється єдиною можливістю отримати психологічну допомогу. В сучасних умовах масової електронної комунікації типу електронної пошти, телефонних повідомлень, скайп-повідомлень ця форма консультування може бути легко реалізована. Деякі клієнти, які потребують психологічної допомоги, часто знаходяться в умовах ізоляції від суспільства, наприклад ув'язнені, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Скайп-консультація може бути зручна, коли клієнт живе далеко, не може виїхати з роботи або з будинку по будь-яких обставин, ні з ким залишити маленьку дитину. Крім того, він економить час на дорогу і під час сесії відчуває себе як вдома. Прийом на дому. Вітальня консультанта стає робочим кабінетом. У цих умовах зручно проводити групову терапію або сімейну консультацію. Краще не сідати за стіл, як лікар в кабінеті, а поставити крісла паралельно один до одного або під невеликим кутом на відстані витягнутої руки. Деякі клієнти затишно влаштовуються в кріслі з ногами. Виїзні сесії. Сімейну терапію легше організувати в будинку клієнта. Домашня обстановка клієнта допомагає оцінці реальної ситуації. обставин його життя. Щоб поговорити з клієнтом без перешкод, можна попросити усамітнитися, вимкнути телевізор і попросити дітей пограти без шуму. Зі спостережень Старшенбаум [1]. Домашня обстановка клієнта дуже допомагає в діагностиці. Запушеному брудна квартира буває при депресії і старече слабоумство, останнім часто поєднується з накопиченням непотрібних старих речей. Хронічні шизофреніки збирають дивні колекції, розміщують на стінах символічні написи і знаки. У істеричною жінки квартира може нагадувати театральний макет з драпіровками, декоративними шпалерами, статуетками. Ляльки та м'які іграшки в будинку без дітей говорять про інфантильність господині, педантичний порядок і стерильна чистота - про її нав'язливості і фригідності. Спартанська квартира самотньої жінки схожа на готельний номер - можливо, вона заперечує свою жіночність. Нарцис з гомосексуальними тенденціями перетворює спальню в царство дзеркал. Людина, готовий почати нове життя, може оформити квартиру в ультрасучасному стилі. Залежно від типу проблем, на вирішення яких спрямовані консультації, розрізняють кілька сфер консультування. 1. Інтимно-особистісне консультування проводиться з питань, які зачіпають глибоко особисті проблеми людини і його міжособистісних відношенні і викликають у нього сильні переживання. Він ретельно приховує ці проблеми від оточуючих і не схильний ні з ким обговорювати. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні та поведінкові недоліки, від яких людина хотіла б позбутися, проблеми, пов'язані з особистими взаєминами, різні страхи, невдачі, глибоке невдоволення людини самим собою, проблеми інтимних, наприклад статевих, відносин. Цей вид консультування вимагає особливої обстановки і довірчих відносин консультанта і клієнта. 1. Олені було 17 років, вона жила подвійним життям: зовні дівчина начебто робила те, що і інші однолітки, непогано вчилася, виконувала громадську роботу в школі, а вдома вона більшу частину часу розглядала своє відображення в дзеркалі. Скаржилася матері, що вона негарна, що у неї потворні вуха. довгий і величезний ніс. Мати заспокоювала дочку, говорила, що нічого потворного в її зовнішності немає: особа як особа. Але вона все одно думала по-своєму, плакала, кричала: "Кому я така потрібна?
Моя зовнішність всім противна, люди відвертаються від огиди, побачивши моє обличчя!" Дівчина звернулася до інституту лікарської косметики, проконсультувалася у лікаря-косметолога, той записав її на чергу на операцію, а сам запросив матір і сказав, що у дочки психологічні проблеми і вона потребує термінової консультації у психолога. 2. У дитинстві Сергій був симпатичним хлопчиком, навколишні захоплювалися його розкішними кучерями. До 14 років він, на його думку, втратив свою колишню привабливість, у нього стали рідшати волосся. Ситуацію ускладнило ще одне драматичне обставина. У 13 років Сергій дуже подобався одній дівчинці, але вона його в той час не цікавила. У 14 років ролі помінялися: він захопився цією дівчинкою, але вона перестала його помічати. Ці обставини з'єдналися в його свідомості в комплекс і породили переконання, що він вкрай непривабливий. Якби хлопчик відразу поділився своїми переживаннями з ким-то з дорослих, його легко можна було б заспокоїти. Але Сергій тримав ці болючі переживання в глибокій таємниці до 24 років. В результаті у нього з'явилася тривожність, сформувався знижений рівень домагань і труднощі в спілкуванні. Сором'язливість і інші психологічні проблеми не зникли повністю після того, як втратила значення породила їх причина. 2. Психологічне консультування з питань шлюбу, сім'ї та побудови особистих взаємин. На таких консультаціях можуть обговорюватися питання, що виникають у людини у власній родині або в родинах близьких для нього людей, питання романтичних відносин і конфліктів. Его, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (дружини), побудова оптимальних відносин в родині, попередження і вирішення сімейних конфліктів, відносини чоловіка або дружини з родичами, поведінка партнерів під час розлучення. Цей вид консультування передбачає у консультанта власний досвід сімейного життя. Важко займатися сімейним консультуванням психолога, який не має або не мав сім'ї. 3. Психолого-педагогічне консультування включає консультації, що проводяться для учнів і їх батьків в періоди навчання в початковій, середній та вищій школі. На зустрічах можуть обговорюватися питання навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної компетентності вчителів і батьків. До психолого-педагогічному консультування відносяться і питання вдосконалення програм і методів навчання, психологічне обґрунтування педагогічних інновацій. Для успішності в цьому виді консультування важливо наявність педагогічної освіти, а також власного досвіду навчання і виховання. 4. Професійне консультування пов'язано з рішенням людьми проблем в різних сферах професійної діяльності. Сюди належать питання вибору професії, вдосконалення здібностей, організації праці, підвищення працездатності, досягнення успіху, ведення ділових переговорів. Успіху в професійному консультуванні швидше досягають люди, які на власному досвіді добре знають ту сферу діяльності, в якій вони ведуть психологічне консультування. 5. Організаційне консультування полягає в консультуванні персоналу організацій з проблем структури і розвитку організацій, включаючи питання підбору, відбору і навчання. Тематикою таких консультацій може бути також кадрове консультування, консультування керівників з управління персоналом, вирішення конкретних проблем організації групової діяльності. Організаційне консультірованіє в деякому сенсі є різновидом професійного консультування. Однак в останні роки воно все більше виділяється в самостійну область консультаційної роботи. 6. Посередницьке консультування. Цей вид консультацій може застосовуватися з метою вирішення міжособистісних конфліктів у трудових колективах, а також для вирішення протиріч між фірмами та організаціями, країнами, національними групами, протиборчими сторонами в військових конфліктах. Використання психологічного посередництва засноване на добре відомому факті: участь в переговорному процесі третіх осіб, які займають нейтральну позицію, підвищує його ефективність. Практика психологічного консультування показує, що в залежності від інтересів, нахилів, здібностей і досвіду діяльності консультанти зазвичай спеціалізуються в певних сферах практичної роботи. Психолог, який береться за будь-які види консультування, мабуть, не цілком усвідомлює межах своєї компетентності. Психологи-консультанти працюють зазвичай в центрах психічного здоров'я, психолого-педагогічних, соціально-педагогічних, медичних, сімейних або спеціалізованих психологічних консультаціях, а також в будь-яких установах, що мають у штатному розкладі психологічну службу або посаду психолога. Деякі з них займаються приватною практикою, інші працюють в приватних службах здоров'я або медичної допомоги, а також в консультаційних організаціях різного профілю. Психологи-консультанти можуть працювати організаційними консультантами в невеликих фірмах на основі короткострокових контрактів. Проблеми, з якими звертаються клієнти до консультанта, можуть бути досить різноманітними. На психологічне консультування зазвичай приходять люди, які відчувають труднощі в повсякденному житті. Розглянемо типові запити клієнтів, з якими вони звертаються до психолога: • труднощі на роботі, які можуть включати незадоволеність роботою, конфлікти з колегами і керівниками, можливість звільнення; • невлаштованість особистого життя і негаразди в сім'ї; • погана успішність дітей в школі; • брак впевненості в собі і самоповаги; • болісні коливання в прийнятті рішень; • труднощі в зав'язуванні і підтримці міжособистісних відносин; • спілкування з людьми у багатьох викликає труднощі через низький рівень їх самоповаги або недостатніх соціальних навичок; • психологічна допомога людям, що страждають залежностями (наркотичними і психологічними), і членам їх сімей; • психологічна допомога людям в посткризових, посттравматичних та реабілітаційних ситуаціях. Наскільки ефективна робота психологів в Росії?
Який імідж вони мають в громадській думці? В цьому відношенні цікаві дані фонду "Громадська думка". Опитування населення проводилося в 100. населених пунктах 44 областей, країв і республік Росії. Інтерв'ю проводилися за місцем проживання 27-28 травня 2006 р у 1500 респондентів. Додаткове опитування населення Москви - 600 респондентів. На відкрите питання: "Чому ви вважаєте, що професійні психологи та психотерапевти в цілому заслуговують на довіру, що звернення до них зазвичай приносить користь?" (Задавався який заявив, що професійні психологи та психотерапевти в цілому заслуговують на довіру, 35% опитаних), судження респондентів розподілилися наступним чином,% від числа опитаних: - психологи допомагають (вислуховують, дають поради, заспокоюють і т.д.) - 11%; - психологи потрібні, інакше люди не зверталися б до них, психологічні служби існують у всьому світі - 3%; - суджу по особистому досвіді, досвіду знайомих - 2%; - людина не завжди може сам впоратися зі своїми проблемами - 1%; - Зараз важке життя, багатьом потрібен психолог - 1%; - Важко відповісти, немає відповіді - 7%. На відкрите питання: "Чому ви вважаєте, що професійні психологи та психотерапевти в цілому не заслуговують на довіру, звернення до них зазвичай не приносить користі?" (Задавався який заявив, що професійні психологи та психотерапевти в цілому заслуговують на довіру, - 18% опитаних), судження респондентів розподілилися наступним чином,% від числа опитаних: - серед психологів мало досвідчених, кваліфікованих фахівців - 3%; - психологи викачують з людей гроші - 3%; - психологи не можуть допомогти, вони не в змозі вирішити навіть власні проблеми - 2%; - це обман, шарлатанство - 1%; - людина повинна сама вирішувати свої проблеми або звертатися за допомогою до друзів, близьких - 1%; - суджу по особистому досвіді, досвіду знайомих - 1%; - інше - 1%; - Важко відповісти, немає відповіді - 5%. Як показує порівняння відповідей на перший і другий питання, позитивну думку про психологів переважає, що дозволяє говорити про затребуваність професійних психологів і психотерапевтів. Звичайно, в різних регіонах Росії думка людей про психологів, ймовірно, відрізняється. У Москві, Петербурзі, інших великих містах психологічна служба досить розвинена і набула певного статус. У невеликих містах психологи з'явилися відносно недавно. Слід очікувати, що це відбивається на громадській думці. У будь-якому випадку, думаю, що представлені дані - цікавий привід для роздумів про статус психологічного консультування в Росії. [1] Старшенбаум Г Енциклопедія початківця психолога 20. [2] Див.: Професійні психологи в Росії. Звіт Фонду "Громадська думка". . Вступ. Дитина у своєму емоційному розвитку проходить через визначені стадії, але і її батьки, родина минають один закономірний етап за іншим, причому в кожного етапу свої специфічні задачі, особливості та труднощі. В цих умовах динаміка росту і взаємин багато в чому детермінується такими факторами, як сімейні цінності і стилі виховання. Діти в родині — доповнення, збагачення життя двох людей, що зв'язали себе узами шлюбу. Дитині потрібні обоє батьків — люблячий батько і мати. Без перебільшення можна сказати, що відносини між чоловіком та дружиною мають величезний вплив на емоційний розвиток особистості дитини. Конфліктна, напружена обстановка робить дитину нервовою, плаксивою, неслухняною, агресивною. Одним із найбільш важливих видів сучасного психологічного консультування є консультування батьків з приводу проблем і складнощів в житті дитини. Його важливість обумовлюється тими обставинами, що сучасна сім’я як суспільний інститут переживає кризу: відбувається перехід сім’ї як системи на якісно інший рівень, трансформуються суспільні і сімейні цінності, послаблюється виховна функція сім’ї. Як свідчить статистика, досить високим залишається показник розлучень, зростає кількість проблемних сімей. Однією з нагальних проблем психологічної науки і практики є розробка сучасних методологічних підходів психологічної допомоги сім’ї, на основі адаптації та модифікації зарубіжних підходів психотерапії сім’ї, узагальнення та концептуалізації кращого вітчизняного досвіду в цій галузі. Це створить основу для подальшої розробки і впровадження ефективних моделей психологічної допомоги сім’ї. Отже, головною метою даної роботи є дослідження особливостей психологічної допомоги батькам з приводу проблем і складнощів у житті дітей. Об’єкт дослідження – психологічна консультація батьків щодо проблем і складнощів в житті дітей, поліпшення дитяче-батьківських стосунків. Завданнями дослідження є: висвітлення сутності та необхідності зазначеного виду психологічного консультування; характеристика особливостей проведення психологічної консультації батьків з приводу проблем та складнощів в житті їх дітей; дослідження в якості прикладів психологічного консультування з приводу подолання дитяче-батьківських конфліктів; розгляд консультаційної програми з вирішення проблеми дитячої гіперактивності. У відповідності з поставленими завданнями робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. 1.1. Сутність та необхідність психологічного консультування батьків. Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і за допомогою вони звертаються з різних приводів, психологічне консультування можна поділити на види в залежності від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються до психологічної консультації. Насамперед виділимо так зване інтимно-особистісне психологічне консультування, необхідність у якому виникає досить часто й у багатьох людей. До цього виду можна віднести консультування з таких питань, що глибоко торкаються людини як особистості, викликають у неї сильні переживання, звичайно ретельно приховувані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як психологічні чи поведінкові недоліки, від яких людина будь-що хотіла б позбутися, проблеми, пов'язані з її особистими взаєминами з значимими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, що не вимагають втручання лікаря, і багато чого іншого. Сюди ж може відноситися глибоке невдоволення людини собою, проблеми інтимних, наприклад статевих, відносин [4, c. 122]. Наступний за значимістю вид психологічного консультування — сімейне консультування. До нього можна віднести консультування з питань, що виникають у людини у власній родині чи в родинах інших, близьких для неї людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (жінки), оптимальна побудова і регулювання взаємин у родині, попередження і вирішення конфліктів у внутрісімейних взаєминах, відносини чи чоловіка дружини з родичами, поводження чоловіків в момент розлучення й після нього, вирішення поточних внутрісімейних проблем. До останніх відносяться, наприклад, вирішення питань розподілу обов'язків між членами родини, економіки родини й ряду інших. Третій з числа найбільш розповсюджених видів психологічного консультування — ділове консультування. Воно, у свою чергу, має стільки різновидів, скільки існує різноманітних справ і видів діяльності в людей. В цілому ж діловим називається таке консультування, що пов'язане з вирішенням людьми ділових проблем. Сюди, приміром, можна віднести питання вибору професії, вдосконалення й розвитку в людини здібностей, організації її праці, підвищення працездатності, ведення ділових переговорів і т.п. До цього виду консультування можна віднести обговорення консультантом з клієнтом питань навчання й виховання дітей, навчання чому-небудь і підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, керування дитячими і дорослими групами й колективами. До психолого-педагогічного консультування відносяться питання вдосконалення програм, методів і засобів навчання, психологічне обґрунтування педагогічних інновацій і ряд інших [6, c. 89].
інтимно особистісне консультування у випадку залежних стосунків
Коментарі
Дописати коментар