інтимн історії сімейних пар

Еволюція шлюбно-сімейних відносин. Проблеми шлюбно-сімейних відносин приваблювали людей з давнини як предмет обговорення, вивчення, дослідження, тому що в основі цих відносин – один з найважливіших і найсильніших інстинктів людини – продовження людського роду, що забезпечує природне і безперервне відтворення людей. Всі спроби осмислення суспільного життя пов’язані з розумінням сімейно-рольової організації. Інтерес до походження людини завжди супроводжувався інтересом до шлюбу і сім’ї. Поняття «шлюб» і «сім’я» у повсякденному житті вживаються як синоніми. Їх значення у свідомості людей дуже взаємопов’язано. Але це скоріше не тотожні, а пересічні поняття, оскільки можуть існувати самостійно один без одного. Шлюб – як вважають юристи і соціологи, особливий суспільний інститут для регулювання відносин між його громадянами. Це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між статями, між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов’язки по відношенню один до одного і до дітей, своєму потомству. Іншими словами, шлюб – це традиційний засіб формування сім’ї і суспільного контролю за нею, одна з знарядь, шляхів, способів самозбереження і розвитку суспільства. Сім’єю в соціології називають соціальне об’єднання, члени якого пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою, т. Е. Сім’ю складають люди і їхні взаємини. Основні ознаки сім’ї: шлюбні або кровноспоріднені відносини і зв’язки між її членами; спільне проживання; загальний сімейний бюджет. Сім’я обумовлюється різними факторами культури, способом виробництва матеріальних благ і характером економічної системи. Кожній економічній формації об’єктивно відповідає і певна сім’я. Наука має достовірно історичною інформацією про характер сімейних відносин в історії розвитку суспільства, в якій традиційно виділяються три епохи: дикість, варварство і цивілізація. Шлюбна форма регулювання відносин між чоловіком і жінкою з’явилася не відразу. Якщо слідувати теорії Дарвіна, то на перших стадіях перетворення збіговиська мавп в людське суспільство відносини між чоловіком і жінкою регулювалися лише біологічними імпульсами, потребами. У цей час у статеве спілкування могли вступати один з одним всі члени даного роду: чоловіки, жінки, діти, брати, сестри і т Така форма відносин називається – промискуитет (від лат. – Змішаний, загальний). Це була биогенная добрачная форма співжиття між чоловіком і жінкою. Іноді її називають ендогамії – шлюбні (сексуальні) зв’язки всередині групи, роду, а сімейно-шлюбні ендогамние відносини – кровноспорідненими. Таким чином, конфлікти на сексуальному грунті стали загрожувати самому існуванню даного роду, і виникла потреба ввести штучне регулювання сексуальних відносин. Так, введено заборону, «табу», на сексуальні зв’язки всередині роду в певні періоди. Порушники заборон піддавалися жорстокому покаранню. Згодом з’явився новий вид відносин: екзогамія – зв’язок чоловіки одного роду з жінкою іншого. Найчастіше це були випадкові зв’язки, але відрізняються своєю перевагою – народжувалися більш життєздатні, більш здорові діти. Поступово ендогамние зв’язку були зовсім заборонені (хоча і довгий час дозволялися як виняток з правил, наприклад у дні святкових оргій). Екзогамія з’явилася першою формою людського соціального регулювання відносин між статями, між чоловіком і жінкою. Вперше з’явилося протиріччя між біологічним і соціальним чинниками. Отже, першою формою шлюбу фактично був груповий дуально-родовий шлюб, коли всі чоловіки одного роду мали право на інтимні стосунки з жінками іншого роду, що представляє собою формування первісного суспільства як специфічної соціальної системи. Дана форма шлюбу існувала в кінці кам’яного віку. Але вже в рамках цього групового шлюбу складалися виборчі відносини. Зв’язки з найбільш переважними партнерами набували все більшого поширення, закріплювалися звичаями, і поступово суспільство перейшло до парному шлюбу. Хоча ще довгий час подружжя працювали і жили окремо один від одного: кожен в рамках свого роду. Але виробництво потомства вже здійснювалося за межами роду. Пари могли змінюватися, як тільки пропадав інтерес між партнерами або з’являлася нова більш сильна прихильність. Так як біологічне батьківство в цих умовах встановити було практично неможливо, спорідненість вважалося по материнській лінії. Якщо чоловік приносив з полювання видобуток своїй жінці та її дітям, то його рід, сестра, її діти залишалися без їжі. У бронзовому і залізному століттях з виникненням землеробства поступово створюються умови, коли подружня пара самостійно могла прогодувати своїх дітей. Така пара відходила від роду. Чоловік і жінка мали спільне господарство. Більш надійним було встановлення батьківства. В умовах розвивається землеробства, а потім скотарства чоловік все більше витісняє жінку і стає головною фігурою у виробництві матеріальних благ, до нього переходить відповідальність за долю дітей, за спадок. Приватна власність стверджує «право батька» і його силу, сприяє розвитку парної сім’ї: чоловік отримує впевненість, що залишає спадок своїм «кровним» дітям. Матріархатні відносини змінюються патріархатного. На зміну парної сім’ї приходить моногамна, т. Е. Едінобрачная сім’я. Моногамія історично виникає як явище соціального прогресу, який обумовлюється економічним базисом, матеріальним способом життя. Моногамна сім’я з’явилася не тому, що була усвідомлена її вища моральна цінність, а в силу економічних умов. Моногамія в сучасному суспільстві – НЕ рівноправний союз чоловіка і жінки. Ф. Енгельс зазначав: «… падіння права матері було всесвітньо-історичною поразкою жінки». З переходом до феодалізму був встановлений єдиний для всіх обов’язковий церковний шлюб (кріпосні могли вступати до нього з дозволу свого господаря, поміщика). Сталося відоме перетворення структури сім’ї. Феодально-кріпосницькі відносини тієї епохи зробили сильний вплив на середньовічні сім’ї: спільне життя чоловіка і жінки в певній мірі нагадувала відносини між паном і слугою, що являло собою конкретне вираження цілісності соціальної системи. На Русі сім’я в тому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні, з’явилася в X-XII ст., Після хрещення Русі. Повністю закріпилася моногамія як форма шлюбу. Дружина перейшла на проживання в сім’ю чоловіка, потрапила під його владу. Ролі були чітко розподілені і соціально обумовлені: чоловікові потрібна господиня, жінці – годувальник. Соціально-економічні особливості життя і менталітет російської людини зумовили національні особливості шлюбно-сімейних відносин. Тенденція дезорганізації сексуальних відносин людей завжди протидіє механізмам соціального регулювання. Тому поряд з моногамними зв’язками в суспільстві існує полігамія – багатошлюбність. На практиці полігамія може мати два варіанти: поліандрія (многомужество, поширене у країнах Південної Америки, Тибету, племенах Індії) і полігінія (багатоженство – мусульманський світ і країни Сходу). Коли дружина старшого брата стає загальною дружиною всіх братів – це називається фратернальная поліандрія (братська). У таких сім’ях жінка займає високе положення, відносини між членами сім’ї м’які, доброзичливі. Іноді зустрічається сороральная полігінія – шлюб кількох сестер з одним чоловіком. Полігамія ніколи не була загальною формою сім’ї для членів племені. Ще в період патріархату і в класових суспільствах полігамія була «соціальної привілеєм» верхівки племені, представників вищих верств панівного класу. Розглядаючи багатоженство і многомужество в соціологічному аспекті, Ф. Енгельс підкреслював, що «ці дві форми шлюбу можуть бути тільки винятком, історичними продуктами розкоші». Деструктивні взаємини у сім’ї та їхній психологічний аналіз. У рефераті розглянуто теоретичні питання функціонування сім’ї та фактори, що ведуть до розпаду шлюбу на різних етапах життєдіяльності. Подано висновки про особливості взаємин у молодому, середньому та старшому шлюбі. Важливим завданням, що стоять перед дослідниками сім’ї є вивчення джерел напруженості в сімейних стосунках, сімейних конфліктів, психологічних аспектів тих хронічних непогоджень, сварок, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення. потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить; потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довірливе спілкування; потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу. Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як депривація. Депривація в сім’ї – це такий стан одного з членів, коли інші члени сім’ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків як для самого члена сім’ї, так і для його оточення. В складному комплексі причин, які викликають дезорганізацію сімейних стосунків і розпад сім’ї, значне місце займає сімейна напруженість, яка, в свою чергу, веде до незадоволеності різними аспектами шлюбу. Для того, щоб виявити “піки” подружньої напруженості потрібно зупинитись на соціально-демографічних характеристиках опитуваних. а) альтернатива між почуттям обов’язку і задоволенням (88%); б) відношення до грошей (84%); в) значимість сексуальної сфери в подружньому житті(76%) г) відношення до кохання романтичного типу (68%); д) відношення до забороненості сексу (60%). Такі установки, як “ відношення до людей” (52%), “орієнтація на сумісну діяльність” (44%), “відношення до патріархального чи егалітарного устрою сім’ї” (40%) теж викликають занепокоєння в зв’язку з великим відсотком неузгодженості установок між подружжям. Лише в установках “Відношення до дітей” виявлено узгодженість у 72% опитаних нами подружніх пар. В 28% пар така узгодженість відсутня. Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що висока неузгодженість установок по названих вище шкалах призводить до появи напруженості в сімейних відносинах (76% опитаних пар). Характеризуючи це подружжя, встановлено, що їм властиві: часті сварки і конфлікти; відчуження і відсутність взаєморозуміння; висока внутрішньосімейна тривожність; неможливість налагодити сприятливі відносини та ін. Подружні стосунки відзначаються нестабільністю, нестійкістю, запальним характером, підвищеною збудливістю, накопиченням негативних емоцій. Результати проведеного експериментального дослідження підтвердили робочу гіпотезу про те, що на стійкість шлюбу і стабільність сімейних подружніх відносин негативно впливають такі фактори: сімейна тривожність; конфліктність в сім’ї; напруженість в сім’ї; розходження установок в сімейній парі. Для дослідження психологічних особливостей розпаду шлюбів перед нами було поставлене завдання вияснити, які фактори привели до напруженості конфліктності сім’ї, а в кінцевому результаті до розпаду подружніх відносин. Як стверджують дослідники сім’ї, психологічна сутність сім’ї заключається в такому розвитку взаємовідносин між її членами, який сприяє виконанню нею соціальних функцій, укріплює її. З метою аналізу сімейного стану та факторів, що спонукають до виникнення тієї чи іншої кризової ситуації, нами було проведене дослідження загального рівня задоволеності шлюбом. Зі всього процентного складу опитаних свої відносини як абсолютно неблагополучні кваліфікували 48% всіх сімей; 12% оцінили свої відносини як неблагополучні; 26% визнали за швидше неблагополучні; 4% вважають свої подружні відносини перехідними. Однією з важливих подружніх ролей є роль психотерапевта. В нашому дослідженні неузгодженість її проявлена у 79% опитаних сімей. Невиконання даної ролі партнерами веде до напруженості в сім’ї, погіршення психологічного клімату, орієнтації на розлучення, адже реалізація цієї ролі тісно пов’язана з активністю, направленою на вирішення особистих проблем партнера –вміння вислухати, виразити прийняття, симпатію, допомогти розібратись в проблемі, емоційно підтримати. Саме по собі виникнення конфліктних ситуацій ще не означає деструктивності сімейних взаємин. Важливу роль відіграє те, як подружжя веде себе в тій чи іншій конфліктній ситуації і який характер взаємодії в конфліктах. В складному комплексі проведених досліджень для нас важливо було знати, який характер в цілому носять стосунки тієї чи іншої подружньої пари, як різні негативні фактори впливають на задоволеність шлюбом і визначити наявність можливостей проведення корекційної роботи. Сім’ї з благополучним психологічним кліматом і конструктивним напрямком розвитку (12%). Сім’ї з неблагополучним психологічним кліматом, але з конструктивним напрямком розвитку (8%). Благополучні сім’ї з деструктивним напрямком розвитку (орієнтацією на розлучення) (36%) Неблагополучні сім’ї з деструктивним розвитком (44%). Підсумовуючи другу частину нашого дослідження, можна з впевненістю сказати, що на деструктивний розвиток подружніх відносин, не благополучність психологічного клімату як результат орієнтованості на розлучення, найбільш вагомий вплив мають такі фактори: Загальна незадоволеність шлюбом (98%). Конфліктний характер одного з подружжя або наявність проблем, які породжують конфлікти (68%). Неузгодженість ролей в сім’ї (76%). Низький рівень психологічного спілкування між чоловіком і жінкою (76%). Частіше всього наявність цих дестабілізуючих елементів подружнього життя призводить до ускладнення шлюбних сімейних відносин, психологічного розпаду подружжя, орієнтації чоловіка і жінки на розлучення. Таким чином, розглядаючи орієнтацію подружжя на розлучення і виходячи з теми і завдань нашого дослідження, ми, перш за все, звертали увагу на психологічні фактори, які привели до розпаду шлюбу в тій чи іншій ситуації. Наявність соціальних факторів, таких як відсутність житла, мала заробітна платня одного з партнерів, незадоволеність роботою, вживання алкоголю, матеріальний розрахунок, віковий фактор могли б компенсуватись здоровими психологічними стосунками. Проведене дослідження дало можливість оцінити сучасний стан розвитку сім’ї, проаналізувати особливості деструктивних взаємин на різних етапах сім’ї, розробити рекомендації та заходи щодо поліпшення якості функціонування сім’ї в сучасних умовах. Проблеми сучасної сім'ї. Стадії шлюбу та кризові періоди подружнього життя. Порушення функціонування сім'ї. Фактори, що руйнують шлюбно- сімейні взаємини. Причини та наслідки розлучення. Фази розпаду ΰ дестабілізації емоційних стосунків. Стадії розлучення. Построзлучна ситуація. Ревнощі й зрада як феномени подружнього життя. Стадії шлюбу та кризові періоди подружнього життя. Ще на початку XX ст. значна частина наукових праць досліджує кризу в сімейних стосунках. На думку. Хорні, тривале та одноманітне життя з однією й тією самою людиною нерідко робить нудними подружні відносини в цілому, а особливо сексуальні. Науковці відзначають, що більшість сімей проходить певні стадії розвитку, які в подальшому допомагають їм набути нового досвіду в спілкуванні та взаємодії один з одним. Хоч у більшості випадків усі ці стадії наслідують одна одну в майже хронологічному порядку (залицяння, заручини або спільне мешкання, шлюб, продуктивний період, що включає народження й виховання дітей, кар'єрний ріст або початок власної справи, середній вік, пенсія та онуки), проте кожна із зазначених стадій може розпочатись і закінчитися раптово або тривати неймовірно довго. Іноді стадії змішуються між собою й сім'я може їх переживати паралельно. При цьому ймовірне також функціонування сімейних взаємин за відсутністю деяких стадій, які можуть узагалі не наступити в життєвому циклі сім'ї [11]. У випадках, коли ідеться про другий шлюб і в обох партнерів є діти від першого, то стадії шлюбу мають певну відмінність, Однак кожна з них переживається з особливою напругою й труднощами, із якими доводиться стикатися більшості подружніх пар, що перебувають у повторному шлюбі. Поняття " життєвий цикл сім'ї" увели в 1948 р. Є. Дюваль і Р. Хілл. Науковці розглядали життєвий цикл сім'ї як періодичні зміни, що відбуваються в родині залежно від подружнього стажу [5]. Нині існує чимало варіантів розподілу життєвого циклу сім'ї на етапи й періоди. Аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел засвідчив, що як основні ознаки розмежування етапів життєвого циклу сім'ї можна виокремити факт наявності або відсутності дітей та їх вік; зміну місця. дітей у сімейній структурі; завдання, що стоять перед сім'єю й відповідають цьому періоду; типові проблеми розвитку родини; розвиток взаємин між подружжям; кризи сімейного життя; особистісний ріст кожного члена сімейної групи [31]. У разі переходу з одного етапу сімейного розвитку на інший змінам піддаються структура сім'ї, родинні ресурси та можливості, якість сімейних взаємин, діапазон відповідальності, обов'язків, активності членів родини відповідно до функцій і завдань, що виконуються сім'єю на кожному з етапів життєвого циклу. Зміни, які відбуваються, стосуються всієї внутрішньої життєдіяльності сімейної системи, вимагають мобілізації внутрішніх ресурсів, відображаються на внутрішньосімейному кліматі, на емоційному, психологічному самопочутті членів родини, атмосфері взаємин, нерідко оцінюються й переживаються членами сім'ї як важкі, стресові. У психології такі труднощі родини прийнято вважати нормативними: з одного боку, вони призводять наростання конфліктності взаємин, зниження задоволеності сімейним життям, ослаблення згуртованості сім'ї, з іншого – сприяють примноженню зусиль членів родини, спрямованих на її збереження. Кожен з етапів життєвого циклу сім'ї характеризується специфічними стресами й труднощами, що виникають як наслідок нормативних змін у сімейній структурі. Тому дослідників цікавили саме нормативні труднощі, випробовувані членами "умовно благополучної" повної родини на трьох етапах життєвого циклу: Початковий етап (стадія залицяння або спільне мешкання) насправді має небагато спільного зі справжнім сімейним життям: пара перебуває в піднесеному настрої, закохані мріють про спільне майбутнє, проблеми, із якими стикаються, здаються несерйозними. Час, який закохані проводять разом, минає швидко та весело, оскільки коло обов'язків ще не визначено. Наступний етап – заручини – домовленість про спільне життя або шлюб. У цей час на перший план виходять питання кар'єрного росту й роздуми про спільних дітей. Партнери починають порівнювати минулі стосунки з теперішніми. Найчастіше наступною стадією є безпосередньо шлюб, характерна особливість якого – як правило, народження дітей, що супроводжується радістю та щастям, за якими часто приходять емоційна напруга й стреси. Вплив народження дитини на партнерів несподіванй для обох. Подружній парі на цій стадії потрібно пристосуватися до нового життя та пройти повну реорганізацію. Із народженням дитини і її зростанням подружжя приділяє їй більше часу, ніж один одному. З'являються певні розбіжності у вихованні дитини, тому що кожен із батьків уявляє модель виховання по-своєму, відповідно до моделі виховання в батьківській сім'ї. Зазвичай, до появи дитини молоді батьки не обговорюють виховних аспектів, тому часто навіть не припускають, що з цього приводу думає їхній партнер. Іншою є ситуація в сім'ях, де немає дітей. Партнери приділяють усю увагу один одному, зіштовхуючись при цьому з низкою питань, пов'язаних саме з відсутністю дітей. Важливу роль при цьому відіграє й те, що модель їхньої родини значно відрізняється від тих сімей, де є діти. У період середнього подружнього віку всі родини, зазвичай, переживають складний період. На цій стадії сім'я оцінює все те, чого вдалося досягти за всі сумісно прожиті роки, і переосмислюють заново свої сімейні цінності. Наявність у сім'ї дітей підліткового віку вносить додаткову напругу у взаємини, оскільки батькам потрібно впоратися не лише зі своїми, а й із підлітковими проблемами (боротьба за незалежність, небезпека вживання спиртних напоїв, паління, вплив наркотиків, можливість потрапити в погану компанію). Коли діти досягають статевої й соціальної зрілості, то покидають батьківський дім і батькам доводиться знову перебудовувати своє життя та вчитися спілкування один з одним. Цей період супроводжується відчуттям утрати, тому що діти, про яких раніше потрібно було піклуватися, уже залишили батьківську оселю. Сімейна пара виходить на пенсію – остання стадія життєвого циклу родини. Одні йдуть на пенсію із задоволенням, оскільки знають, що матимуть більше свободи, часу на онуків й улюблені справи. Для інших цей період може бути важким та депресивним і символізувати завершення діяльності, корисної для суспільства. Перспективи хвороби, можливість утрати партнера, із яким провели все життя, смерть – це найбільші стреси, які може відчувати людина в цей період. Деякі пари втрачають сенс життя з виходом на пенсію, особливо це стосується людей, які виходять на заслужений відпочинок не за власним бажанням, а з примусу. Кожна зі стадій, за умови вдалого її проходження, приносить партнерам певний досвід і мудрість, яким вони повинні поділитись у подальшому зі своїми дітьми й онуками. Труднощі можуть виникати в кожній зі сфер сімейного життя: у сфері подружніх взаємин, дитячо-батьківських стосунках, сиблінгових взаєминах, у сфері взаємодії сім'ї із соціумом, у господарсько- побутовій сфері, в інтимно-сексуальній та репродуктивній сферах тощо. Складні періоди й стреси, пережиті родиною, перевіряють сімейну систему на міцність, життєстійкість і здатність відновлювати сили після перенесеної напруги. Але, накопичуючись і перекриваючи одне одного, сімейні труднощі можуть деструктивно впливати на внутрішньо- сімейний клімат, призводити до ситуації ризику для благополуччя й здоров'я сім'ї. У процесі розвитку шлюбно-сімейних взаємин психологи виділяють періоди спаду в стосунках, які характеризуються наростанням почуття незадоволеності один одним. У подружжя виявляються розбіжності в поглядах, частішають сварки, виникає мовчазний протест, відчуття обманутих надій і докорів. Подібні ситуації отримали назву кризових періодів у шлюбі В основі сімейної кризи лежать певні закономірності розвитку родинних взаємин. Тому не слід шукати причину, що призвела до виникнення певної ситуації, у поведінці чи вчинку одного з членів сім'ї або шлюбних партнерів, а враховувати наявні закономірності, коректуючи відповідно до них свою поведінку. У кризовій ситуації насамперед потрібно проявляти терпіння, уникати необачних рішень і вчинків. Виділяється кілька таких періодів або спадів у взаєминах, які не всі сім'ї спроможні успішно подолати. Вони можуть настати у перші дні після одруження; через 2-3 місяці подружнього життя; через шість місяців; через рік; після народження першої дитини; на 3-5-му та 7- 8 роках спільного життя; через 12 років сімейного життя; через 20- 25 років. Вищевказані періоди сімейних криз розглядаються умовно, оскільки переживаються вони не всіма родинами. При цьому слід мати на увазі, що перехід сім'ї з однієї стадії подружнього життя на іншу часто супроводжується виникненням кризових ситуацій. Будь-яка природна подія в житті родини (шлюб, народження дитини, початок відвідування дитиною школи, хвороба одного з членів сім'ї тощо), зміни в родині чи в її структурі, викликані цими подіями, незмінно породжують ті або інші проблемні ситуації, вимагають прийняття відповідних рішень, мобілізації для цього необхідних ресурсів. Для характеристики таких проблемних ситуацій, викликаних переходом з однієї стадії життєвого циклу на іншу, американська дослідниця Рона Рапопорт увела поняття "нормативного стресу", або "нормальної кризи". Вона зазначала, що в нормальному розвитку сім'ї існують певні моменети, названі "точками незворотності", які е кордонами між стадіями життєвого циклу й мають критичне значення для розвитку родини. Вони ведуть або до вирішення кризи та подальшого розвитку сім'ї, або до ускладнення ситуації, сімейної дезадаптації й подальшого розпаду родини [31; 34]. Безсумнівний інтерес викликають дослідження чеських учених [Plzak М.,1973; Kratochvil S.,1985], які в розвитку подружніх взаємин виділяють два закономірних (нормативних) критичних періоди. Саме в ці періоди найбільш часті розлучення, повторний шлюб, який, як потім з'ясовується, теж "був помилкою". Уникати таких криз, як правило, не можна, але керувати ними, їх перебігом в інтересах подальшого зміцнення сім'ї цілком можливо [38]. Перший кризовий період настає між 3-м і 7-м роками подружнього життя й триває в сприятливому випадку близько одного року. Провідну роль у цьому випадку відіграють зникнення романтичних настроїв, контраст у поведінці партнера в період закоханості та в повсякденному сімейному побуті, зростання розбіжностей у поглядах на окремі речі, почастішання проявів негативних емоцій, зростання напруги в стосунках, почуття незадоволеності тощо. Другий кризовий період може настати приблизно між 13 і 23 роками спільного життя. Ця криза менш глибока, але більш тривала за часом, ніж перша (може тривати протягом декількох років). Вона збігається з відомою у віковій психології "кризою середини життя". Ближче до сорока років людина починає виразно відчувати розбіжність між своїми мріями, життєвими планами та ходом їх здійснення. Криза середини життя – важке випробування й для сім'ї. Свою особисту неспроможність багато зрілих індивідів (особливо чоловіків) намагаються мотивувати тим, що сімейні турботи та проблеми не дали змогу їм реалізувати себе сповна, тому що багато зусиль і часу віддавалося сім'ї й дітям. У таких випадках вихід у самостійне життя дітей порушує сімейну рівновагу. Нерідко подружжя, яке прожило разом два десятки років, виростило дітей, оглядаючись на своє сімейне становище, із подивом виявляють, що стали чужими людьми, та приймають рішення про розлучення. На думку відомого сімейного терапевта. Сатир, сім'я в міру зростання кожного її члена, повинна пройти десять основних кризових етапів, які супроводжуються підвищеною тривожністю, вимагають підготовчого періоду й подальшого перерозподілу душевних і фізични сил [61]: 1. Зачаття, вагітність та народження первістка. Шлюб як взаємин певною мірою егоїстичні переростає в сім'ю із взаєминам альтруїстичними. Відбувається зміна рольової структури сім'ї. 2. Початок освоєння дитиною людської мови, що вимагає серйозної праці батьків. 3. Налагодження стосунків дитини із зовнішнім середовищем найчастіше в школі, що передбачає, насамперед, необхідність адаптації дітей і батьків до ситуації, коли в сім'ю проникають елемент шкільного, "вуличного" світу. 4. Вступ дитини в підлітковіий вік, труднощі віку, можливі конфлікти з батьками. 5. Дорослішання дитини, залишення родинного "гнізда" пошуках самостійності, незалежності приймаються батьками іноді я період утрати (синдром "спорожнілого гнізда"), 6. Одруження дорослих дітей, входження в сім'ю нових члені (невістка, зять, онуки); проблеми у взаєминах із ними. 7. Настання клімаксу в житті дружини. 8. Зниження сексуальної активності в чоловіків. 9. Становлення батьків бабусями та дідусями. 10. Період занепаду: відхід із життя подружжя. Отже, перехід від однієї стадії життєвого циклу до іншої т розв'язання суперечностей між новими завданнями ставить пере, сім'єю нові цілі й вимагає структурно-функціональної перебудови уключаючи зміну в ієрархії функцій сім'ї, розв'язання питання пр верховенство та лідерство й розподіл ролей. Успішність вирішенн криз переходу забезпечує ефективне функціонування сім'ї, і гармонійний розвиток. . Ніхто не знає, де зустріне свою долю. Сьогодні віртуальні знайомства доступні абсолютно для всіх людей різного віку: починаючи від підлітків і закінчуючи людьми більш зрілих років. Наші герої ніколи не могли здогадатися, що звичайне знайомство в інтернеті, перший лайк, коментар чи звичайне "привіт, як справи?" переверне назавжди їхнє життя з ніг на голову. Своїми нереальними знайомствами в інтернеті та які історії підштовхнули до створення сім'ї, черкащани поділилися із кореспондентом Zmi.ck.ua. Знайомство цієї пари відбулося три роки тому в переддень свята всіх закоханих. Ірина завжди була противником інтернет-знайомств, але випадок все перевернув. "На запитання про знайомство, я завжди відповідала категорично, доки мій майбутній чоловік не написав мені вперше", - ділиться Ірина. Майже дві години інтернет-переписки не допомогли Ірині згадати свого співрозмовника, тому вона не витримала, та запитала прямо з купою вибачень. "Спочатку не хотіла образити Сашу, тому намагалася вияснити різними способами, звідки я його знаю. Коли почула відповідь, що ми не знайомі, припинила спілкування, але його це не зупинило", - пояснює Ірина. Приблизно раз на місяць Олександр продовжував писати Ірині і вона через якийсь час до цього звикла, а вже ж і познайомилися наче. Від інших чоловіків Олександр вирізняється турботою, справжньою чоловічою витримкою та серйозністю. У всьому має бути чіткість та дисципліна, що є повною протилежністю Ірині, але мабуть цим самим вони одне одного прекрасно доповнюють. У неї вже був не вдалий шлюб за плечима та маленька донечка, а у нього – довге фарбоване волосся та любов до пісень в стилі «metal». "Одного разу я зайшла до соціальних мереж та побачила цікавий коментар під своїм фото: "Така гарненька! Підросту, одружусь!". Не втрачаючи запалу та без задньої думки відповіла: "Лювлю на слові!". З цього і почалося наше знайомство", - розповідає Олена. Спочатку вона довго роздивлялася фото незнайомця, який здався їй на порядок молодшим, а згодом виявилося, що вони однолітки і чоловік навіть на кілька місяців старший. "Він написав мені першим, скинув кілька пісень, а згодом запропонував зустрітися біля одного з супермаркетів міста", - ділиться жінка. "Попри це все я наполягав на наступних наших зустрічах, а вже через якийсь час зрозумів, що хочу бути з нею разом", - ділиться Євген. Ось так звичайний коментар під фото став поштовхом до створення прекрасної та щасливої сім’ї. Наразі Олена та Євген виховують двох прекрасних діток – старшу дівчинку Аліну та молодшого п’ятирічного Іванка. "Це був жовтень, на вулиці йшов сильний мокрий сніг, а вона стояла і чекала мене в пальто а у руках тримала парасолю. Олександра мені дуже сподобалася своєю добротою, чесністю та щирістю", - розповідає Юрій. На першій зустрічі дівчина запропонувала відвідати подругу, яка потрапила до лікарні. Це було кумедно, адже тривалий час вони блукали разом містом у пошуках лікарні. Вже опісля того, вони годинами сиділи розмовляли в кав’ярні. "Юра постійно хвилювався за мене, питав чи тепло я одягнена, що їла, які успіхи у навчанні, завжди приходив на допомогу. Найбільше запам’ятався мені сюрприз на 8 березня", - розповідає Олександра. "Коли я вистояла довжелезну чергу, мені винесли шикарний букет в якому була листівка від коханого зі словами: «Найкращій дівчині на світі». Юра заздалегідь домовився мені про подарунок, адже сам не міг приїхати", - розповідає Олександра. "Ми їздимо на відпочинок, намагаємося провести активно час, катаємося на велосипедах чи співаємо під гітару. В неділю Юрій обов’язково готує якусь страву, а в інші дні – це моя робота", - ділиться Олександра. "Пам’ятаю, що знайомитися з кимось не було на меті, але все ж таки мені сподобалася дівчина одна, з якою ми обмінялися телефонами", - розповідає Ігор. Чоловік пам’ятає, як не встигав поповнювати собі мобільний рахунок, не спав ночами та жадібно ловив кожне слово своєї співрозмовниці, її голос заворожував. "Вперше ми зустрілися у Харкові. Я так зрадів нашій зустрічі, що зовсім забув про квіти. Ми цілий день каталися містом на скутері, а ввечері готували разом", - згадує Ігор. При першій зустрічі, яка відбулася через якийсь час спілкування телефоном, пара остаточно зрозуміла, що закохалися одне в одного. "Ми дуже довго говорили по телефону і Ігор увесь час щось про себе вигадував, підбріхував. Я йому, звичайно ж, підігравала, але відразу розуміла, що ми будемо разом", - ділиться Ольга. "Ігор подарував мені дуже дорогі сережки, на які витратив майже всю зарплату. У мене було тоді два бажання: розцілувати і прибити одночасно. Розцілувати за сюрприз і прибити, бо витратив всі гроші", - розповідає Ольга. Вже за кілька місяців знайомства пара зрозуміла, що хоче завжди бути разом. Ігор переїхав до Черкас, а ще через кілька місяців пара дізналася, що невдовзі стануть батьками. Пара розповідає, що за стільки років сімейного життя переживали різне: били посуд, сварилися, втрапляли в складні ситуації. Попри всі негаразди знаходили в собі сили, боролися разом та до цих пір кохають одне одного, як вперше. "Ми відчуваємо одне одного на відстані, навіть можемо одночасно зателефонувати. Я вдячна своєму чоловікові за те, що ми разом завжди і у всьому. Дуже часто разом щось майструємо: робимо ремонт, працюємо, лагодимо автомобіль", - пояснює Ольга. Проблеми сучасної сім'ї. Стадії шлюбу та кризові періоди подружнього життя. Порушення функціонування сім'ї. Фактори, що руйнують шлюбно- сімейні взаємини. Причини та наслідки розлучення. Фази розпаду ΰ дестабілізації емоційних стосунків. Стадії розлучення. Построзлучна ситуація. Ревнощі й зрада як феномени подружнього життя. Стадії шлюбу та кризові періоди подружнього життя. Ще на початку XX ст. значна частина наукових праць досліджує кризу в сімейних стосунках. На думку. Хорні, тривале та одноманітне життя з однією й тією самою людиною нерідко робить нудними подружні відносини в цілому, а особливо сексуальні. Науковці відзначають, що більшість сімей проходить певні стадії розвитку, які в подальшому допомагають їм набути нового досвіду в спілкуванні та взаємодії один з одним. Хоч у більшості випадків усі ці стадії наслідують одна одну в майже хронологічному порядку (залицяння, заручини або спільне мешкання, шлюб, продуктивний період, що включає народження й виховання дітей, кар'єрний ріст або початок власної справи, середній вік, пенсія та онуки), проте кожна із зазначених стадій може розпочатись і закінчитися раптово або тривати неймовірно довго. Іноді стадії змішуються між собою й сім'я може їх переживати паралельно. При цьому ймовірне також функціонування сімейних взаємин за відсутністю деяких стадій, які можуть узагалі не наступити в життєвому циклі сім'ї [11]. У випадках, коли ідеться про другий шлюб і в обох партнерів є діти від першого, то стадії шлюбу мають певну відмінність, Однак кожна з них переживається з особливою напругою й труднощами, із якими доводиться стикатися більшості подружніх пар, що перебувають у повторному шлюбі. Поняття " життєвий цикл сім'ї" увели в 1948 р. Є. Дюваль і Р. Хілл. Науковці розглядали життєвий цикл сім'ї як періодичні зміни, що відбуваються в родині залежно від подружнього стажу [5]. Нині існує чимало варіантів розподілу життєвого циклу сім'ї на етапи й періоди. Аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел засвідчив, що як основні ознаки розмежування етапів життєвого циклу сім'ї можна виокремити факт наявності або відсутності дітей та їх вік; зміну місця. дітей у сімейній структурі; завдання, що стоять перед сім'єю й відповідають цьому періоду; типові проблеми розвитку родини; розвиток взаємин між подружжям; кризи сімейного життя; особистісний ріст кожного члена сімейної групи [31]. У разі переходу з одного етапу сімейного розвитку на інший змінам піддаються структура сім'ї, родинні ресурси та можливості, якість сімейних взаємин, діапазон відповідальності, обов'язків, активності членів родини відповідно до функцій і завдань, що виконуються сім'єю на кожному з етапів життєвого циклу. Зміни, які відбуваються, стосуються всієї внутрішньої життєдіяльності сімейної системи, вимагають мобілізації внутрішніх ресурсів, відображаються на внутрішньосімейному кліматі, на емоційному, психологічному самопочутті членів родини, атмосфері взаємин, нерідко оцінюються й переживаються членами сім'ї як важкі, стресові. У психології такі труднощі родини прийнято вважати нормативними: з одного боку, вони призводять наростання конфліктності взаємин, зниження задоволеності сімейним життям, ослаблення згуртованості сім'ї, з іншого – сприяють примноженню зусиль членів родини, спрямованих на її збереження. Кожен з етапів життєвого циклу сім'ї характеризується специфічними стресами й труднощами, що виникають як наслідок нормативних змін у сімейній структурі. Тому дослідників цікавили саме нормативні труднощі, випробовувані членами "умовно благополучної" повної родини на трьох етапах життєвого циклу: Початковий етап (стадія залицяння або спільне мешкання) насправді має небагато спільного зі справжнім сімейним життям: пара перебуває в піднесеному настрої, закохані мріють про спільне майбутнє, проблеми, із якими стикаються, здаються несерйозними. Час, який закохані проводять разом, минає швидко та весело, оскільки коло обов'язків ще не визначено. Наступний етап – заручини – домовленість про спільне життя або шлюб. У цей час на перший план виходять питання кар'єрного росту й роздуми про спільних дітей. Партнери починають порівнювати минулі стосунки з теперішніми. Найчастіше наступною стадією є безпосередньо шлюб, характерна особливість якого – як правило, народження дітей, що супроводжується радістю та щастям, за якими часто приходять емоційна напруга й стреси. Вплив народження дитини на партнерів несподіванй для обох. Подружній парі на цій стадії потрібно пристосуватися до нового життя та пройти повну реорганізацію. Із народженням дитини і її зростанням подружжя приділяє їй більше часу, ніж один одному. З'являються певні розбіжності у вихованні дитини, тому що кожен із батьків уявляє модель виховання по-своєму, відповідно до моделі виховання в батьківській сім'ї. Зазвичай, до появи дитини молоді батьки не обговорюють виховних аспектів, тому часто навіть не припускають, що з цього приводу думає їхній партнер. Іншою є ситуація в сім'ях, де немає дітей. Партнери приділяють усю увагу один одному, зіштовхуючись при цьому з низкою питань, пов'язаних саме з відсутністю дітей. Важливу роль при цьому відіграє й те, що модель їхньої родини значно відрізняється від тих сімей, де є діти. У період середнього подружнього віку всі родини, зазвичай, переживають складний період. На цій стадії сім'я оцінює все те, чого вдалося досягти за всі сумісно прожиті роки, і переосмислюють заново свої сімейні цінності. Наявність у сім'ї дітей підліткового віку вносить додаткову напругу у взаємини, оскільки батькам потрібно впоратися не лише зі своїми, а й із підлітковими проблемами (боротьба за незалежність, небезпека вживання спиртних напоїв, паління, вплив наркотиків, можливість потрапити в погану компанію). Коли діти досягають статевої й соціальної зрілості, то покидають батьківський дім і батькам доводиться знову перебудовувати своє життя та вчитися спілкування один з одним. Цей період супроводжується відчуттям утрати, тому що діти, про яких раніше потрібно було піклуватися, уже залишили батьківську оселю. Сімейна пара виходить на пенсію – остання стадія життєвого циклу родини. Одні йдуть на пенсію із задоволенням, оскільки знають, що матимуть більше свободи, часу на онуків й улюблені справи. Для інших цей період може бути важким та депресивним і символізувати завершення діяльності, корисної для суспільства. Перспективи хвороби, можливість утрати партнера, із яким провели все життя, смерть – це найбільші стреси, які може відчувати людина в цей період. Деякі пари втрачають сенс життя з виходом на пенсію, особливо це стосується людей, які виходять на заслужений відпочинок не за власним бажанням, а з примусу. Кожна зі стадій, за умови вдалого її проходження, приносить партнерам певний досвід і мудрість, яким вони повинні поділитись у подальшому зі своїми дітьми й онуками. Труднощі можуть виникати в кожній зі сфер сімейного життя: у сфері подружніх взаємин, дитячо-батьківських стосунках, сиблінгових взаєминах, у сфері взаємодії сім'ї із соціумом, у господарсько- побутовій сфері, в інтимно-сексуальній та репродуктивній сферах тощо. Складні періоди й стреси, пережиті родиною, перевіряють сімейну систему на міцність, життєстійкість і здатність відновлювати сили після перенесеної напруги. Але, накопичуючись і перекриваючи одне одного, сімейні труднощі можуть деструктивно впливати на внутрішньо- сімейний клімат, призводити до ситуації ризику для благополуччя й здоров'я сім'ї. У процесі розвитку шлюбно-сімейних взаємин психологи виділяють періоди спаду в стосунках, які характеризуються наростанням почуття незадоволеності один одним. У подружжя виявляються розбіжності в поглядах, частішають сварки, виникає мовчазний протест, відчуття обманутих надій і докорів. Подібні ситуації отримали назву кризових періодів у шлюбі В основі сімейної кризи лежать певні закономірності розвитку родинних взаємин. Тому не слід шукати причину, що призвела до виникнення певної ситуації, у поведінці чи вчинку одного з членів сім'ї або шлюбних партнерів, а враховувати наявні закономірності, коректуючи відповідно до них свою поведінку. У кризовій ситуації насамперед потрібно проявляти терпіння, уникати необачних рішень і вчинків. Виділяється кілька таких періодів або спадів у взаєминах, які не всі сім'ї спроможні успішно подолати. Вони можуть настати у перші дні після одруження; через 2-3 місяці подружнього життя; через шість місяців; через рік; після народження першої дитини; на 3-5-му та 7- 8 роках спільного життя; через 12 років сімейного життя; через 20- 25 років. Вищевказані періоди сімейних криз розглядаються умовно, оскільки переживаються вони не всіма родинами. При цьому слід мати на увазі, що перехід сім'ї з однієї стадії подружнього життя на іншу часто супроводжується виникненням кризових ситуацій. Будь-яка природна подія в житті родини (шлюб, народження дитини, початок відвідування дитиною школи, хвороба одного з членів сім'ї тощо), зміни в родині чи в її структурі, викликані цими подіями, незмінно породжують ті або інші проблемні ситуації, вимагають прийняття відповідних рішень, мобілізації для цього необхідних ресурсів. Для характеристики таких проблемних ситуацій, викликаних переходом з однієї стадії життєвого циклу на іншу, американська дослідниця Рона Рапопорт увела поняття "нормативного стресу", або "нормальної кризи". Вона зазначала, що в нормальному розвитку сім'ї існують певні моменети, названі "точками незворотності", які е кордонами між стадіями життєвого циклу й мають критичне значення для розвитку родини. Вони ведуть або до вирішення кризи та подальшого розвитку сім'ї, або до ускладнення ситуації, сімейної дезадаптації й подальшого розпаду родини [31; 34]. Безсумнівний інтерес викликають дослідження чеських учених [Plzak М.,1973; Kratochvil S.,1985], які в розвитку подружніх взаємин виділяють два закономірних (нормативних) критичних періоди. Саме в ці періоди найбільш часті розлучення, повторний шлюб, який, як потім з'ясовується, теж "був помилкою". Уникати таких криз, як правило, не можна, але керувати ними, їх перебігом в інтересах подальшого зміцнення сім'ї цілком можливо [38]. Перший кризовий період настає між 3-м і 7-м роками подружнього життя й триває в сприятливому випадку близько одного року. Провідну роль у цьому випадку відіграють зникнення романтичних настроїв, контраст у поведінці партнера в період закоханості та в повсякденному сімейному побуті, зростання розбіжностей у поглядах на окремі речі, почастішання проявів негативних емоцій, зростання напруги в стосунках, почуття незадоволеності тощо. Другий кризовий період може настати приблизно між 13 і 23 роками спільного життя. Ця криза менш глибока, але більш тривала за часом, ніж перша (може тривати протягом декількох років). Вона збігається з відомою у віковій психології "кризою середини життя". Ближче до сорока років людина починає виразно відчувати розбіжність між своїми мріями, життєвими планами та ходом їх здійснення. Криза середини життя – важке випробування й для сім'ї. Свою особисту неспроможність багато зрілих індивідів (особливо чоловіків) намагаються мотивувати тим, що сімейні турботи та проблеми не дали змогу їм реалізувати себе сповна, тому що багато зусиль і часу віддавалося сім'ї й дітям. У таких випадках вихід у самостійне життя дітей порушує сімейну рівновагу. Нерідко подружжя, яке прожило разом два десятки років, виростило дітей, оглядаючись на своє сімейне становище, із подивом виявляють, що стали чужими людьми, та приймають рішення про розлучення. На думку відомого сімейного терапевта. Сатир, сім'я в міру зростання кожного її члена, повинна пройти десять основних кризових етапів, які супроводжуються підвищеною тривожністю, вимагають підготовчого періоду й подальшого перерозподілу душевних і фізични сил [61]: 1. Зачаття, вагітність та народження первістка. Шлюб як взаємин певною мірою егоїстичні переростає в сім'ю із взаєминам альтруїстичними. Відбувається зміна рольової структури сім'ї. 2. Початок освоєння дитиною людської мови, що вимагає серйозної праці батьків. 3. Налагодження стосунків дитини із зовнішнім середовищем найчастіше в школі, що передбачає, насамперед, необхідність адаптації дітей і батьків до ситуації, коли в сім'ю проникають елемент шкільного, "вуличного" світу. 4. Вступ дитини в підлітковіий вік, труднощі віку, можливі конфлікти з батьками. 5. Дорослішання дитини, залишення родинного "гнізда" пошуках самостійності, незалежності приймаються батьками іноді я період утрати (синдром "спорожнілого гнізда"), 6. Одруження дорослих дітей, входження в сім'ю нових члені (невістка, зять, онуки); проблеми у взаєминах із ними. 7. Настання клімаксу в житті дружини. 8. Зниження сексуальної активності в чоловіків. 9. Становлення батьків бабусями та дідусями. 10. Період занепаду: відхід із життя подружжя. Отже, перехід від однієї стадії життєвого циклу до іншої т розв'язання суперечностей між новими завданнями ставить пере, сім'єю нові цілі й вимагає структурно-функціональної перебудови уключаючи зміну в ієрархії функцій сім'ї, розв'язання питання пр верховенство та лідерство й розподіл ролей. Успішність вирішенн криз переходу забезпечує ефективне функціонування сім'ї, і гармонійний розвиток. Сім'я як об'єкт наукового дослідження. Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук - історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї. Історія досліджує виникнення сім'ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім'ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо. На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім'ї, виникнення якої припадає на 20-ті рр. XX ст., розвивалась досить успішно. Найбільш відомими спеціалістами в галузі соціології сім'ї на Заході є І. Най, ДУК. Хілл (США), Ф.Мішель (Франція), 3.Тишка (Польща), Л.Чех-Сомбаті (Угорщина),.Г.Харчев, М.С.Мацковський, Ї.В.Бестужев-Лада (Росія) та ін. Українськими соціологами (Л. Р.Аза, НЛавриненко, М. Й. Боришевський,.О.Войтович, І.С.Дьоміна,.М.Піча, Г.О.Ковтун,.Ф.Рибаченко, Б. О. Татенко,.І.Зацепін, Л.М.Бучинська, О. Д Цимбалюк, Ю.М.Якубова та ін.), вивчається ряд важливих проблем, пов'язаних із репродуктивною поведінкою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом влади та обов'язків у сім'ї тощо. Об'єктом соціології сім'ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя. Предметом вивчення соціології сім'ї є досить широке і різноманітне коло питань: загальні основи та принципи шлюбу і сім'ї; взаємозв'язок сім'ї і суспільства; типи соціальних відносин, характерні для сім'ї; фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності; зв'язок сім'ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя; суспільні функції сім'ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи; мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів; інтеграція та дезінтеграція сім'ї; історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку; умови життя сім'ї, етапи життєвого циклу сім'ї та ін. Розглянемо спочатку два найголовніші об'єкти, які вивчає соціологія: шлюб і сім'ю. Шлюб і сім'я - історично змінні соціальні явища, їх соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду соціальних інститутів та соціальних відносин, які перебувають у складній взаємодії суспільних умов із природньо-біологічною інстинктивною природою статевих потреб людини. Існує думка, що в доісторичні часи шлюбу і сім'ї не існувало. Панували відносини так званого проміскуїтету (невпорядкованих статевих зв'язків), при якому кожна жінка даного скупчення могла вступати у близькі відносини зі всіма чоловіками цього гурту, а кожний чоловік з усіма жінками цього ж скупчення. Пізніше мала місце так звана ендогамія, коли в статеві стосунки вступали представники одного роду. Поступово стало зароджуватися примітивне соціальне регулювання статевого життя первісних людей. Ендогамія стала переростати в екзогамію, що являла собою систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів. Початковою формою екзогамного шлюбу був груповий шлюб. Поступово групова сім'я і шлюб стали трансформуватися в парну сім'ю. Вона об'єднувала тільки одну подружню пару. Спочатку кожний із подружжя продовжував жити в своєму родовому гурті (диспокальний шлюб). Потім чоловік почав переходити в рід дружини (.матрилокальний шлюб), а ще пізніше і дружина в рід чоловіка (патрилокальний шлюб). В західних суспільствах поширювалася і неолокальна форма шлюбу - коли молоде подружжя живе окремо від своїх батьків. Моногамія - форма шлюбу, в якому кожному з подружжя дозволяється мати тільки одного партнера в будь-який відрізок часу. Полігамія - форма шлюбу, в якому особа може одночасно мати більше, ніж одного шлюбного партнера. Полігамія може проявитися у формі полігінії і поліандрії. Полігінія - форма шлюбу, в якому чоловік може одночасно мати більше, ніж: одну жінку. Поліандрія - форма шлюбу, в якому жінка може мати двох або більше чоловіків одночасно. Американський соціолог Дж. Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до висновку, що в більшості з них надасться перевага полігінії: в 145 суспільств існувала полігінія, в 40 переважала моногамія і лише в двох спостерігалась поліандрія. Вчені-спеціалісти наголошують на значенні економічних факторів у функціонуванні форми шлюбу в певних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед оленеводів - чукчей в Північно-Східному Сибіру пояснюються необхідністю пасти кожне стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин. Ще один приклад. В Тібеті земля, яка належить сім'ї, передається у спадок всім синам разом. Вона не ділиться на окремі ділянки, які дуже малі, щоб прогодувати сім'ю кожного брата. Тому брати разом використовують цю землю і мають спільну дружину. Зрозуміло, економічні фактори лише частково пояснюють своєрідність тих чи інших форм шлюбу. Важливу роль тут відіграють й інші фактори. Полігінія, наприклад, узаконена і підтримується релігійними нормами в країнах ісламу. Проте молодь тут досить широко вдається до моногамного шлюбу. Отже, шлюб - це суспільство визнаний і схвалений союз між: двома дорослими індивідами. Інститут шлюбу втілює певні соціальні норми, визнання кола прав та обов'язків подружжя по відношенню один до одного, до дітей, майна, оточення. У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрації актів громадського стану, проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків - у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір. Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом. Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат). Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті. Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість пар, що співживуть, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти. Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку - праці, з другого - сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. За Аристотелем, сім'я - перший вид спілкування людей. Вона є первинним осередком, з якого виникла держава. Об'єднання декількох сімей грецький мислитель називає "поселенням", вважаючи його перехідною формою від сім'ї до держави. З одного боку, сім'я - досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам. Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім'я - об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство. Якою б герметичне замкнутою сім'я не була, вона пов'язана із суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об'єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями. Відносини у сім'ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства. Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім'ї не може бути довільною. Сім'я і шлюб - це форми, що по суті, відносин подружжя, які санкціоновані суспільством. Як бачимо, сучасні соціологи при визначенні сім'ї аргументують ті, чи інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена. Не претендуючи на абсолютну точність і вичерпну достатність, за основу можна прийняти визначення, за яким сім'я - це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) водночас мала соціальна група, що мас історично означену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. За сімейним Кодексом України, підписаному Президентом України 10 січня 2002 р., сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов'язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом. Зв'язки спорідненості - це такі зв'язки між: індивідами, що встановленні або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кровних родичів (матерів, батьків, дітей, діда й бабусь і т.д.). Щодо типів сім'ї, то найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім'я (від лат. nucleus - ядро). Вперше така назва вжита в 1949 р. американським соціологом Ж.П. Мурдоком. Така сім'я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні дітей утворюється інший тип сім'ї - розширена або складна сім'я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство. Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну сім'ю (коли є обидва подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній. Отже, тип сім'ї визначається станом родинних зв'язків: Розширена (або складна) сім'я - сімейна група, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного. Повна сім'я - сім'я, в якій є обидва члени подружжя. Неповна сім'я - сім'я, в якій тільки один із батьків (чоловік або жінка) виховує дітей. Нуклеарна (або проста) - сімейна група, що складається з матері, батька (або когось одного з них) та дітей на їх утриманні. Це найбільш поширена у світі сім'я. . Довіра до коханої людини обертається чимось іншим, коли пара розлучається. До чого можуть дійти, демонструє випадок у Вінниці. У простій. На перший погляд, історії є «білі плями». Була любов, були і фото 19-рісна вінничанка покохала 22-річного вінничанина. Звичайна історія, скажете ви. І далі нічого оригінального: вона, вочевидь, переконавшись, що помилилася, вирішила припинити стосунки. Які […] Довіра до коханої людини обертається чимось іншим, коли пара розлучається. До чого можуть дійти, демонструє випадок у Вінниці. У простій. На перший погляд, історії є «білі плями». Була любов, були і фото. 19-рісна вінничанка покохала 22-річного вінничанина. Звичайна історія, скажете ви. І далі нічого оригінального: вона, вочевидь, переконавшись, що помилилася, вирішила припинити стосунки. Які пари е розлучаються?

Цікавим у цій історії є те, що пара у період палких почуттів фіксувала вияви пристрасті. Себто, доки тривала любов, з’явилося й декілька фотографій та відео. Зображене на них не викликало жодних сумнівів щодо того, які почуття мали один до одного люди, котрі зафіксовані на матеріалах. Інтимне стало явним. Коли дівчина розірвала стосунки, її партнер намагався повернути все, «як було». Умовляння не діяли. Відчаєний «Ромео навпаки» вдався до останнього аргументу: пообіцяв вивісити у соцмережах увесь інтимний «архів» вінничанки за період спільних стосунків. Героїня справи відмовилася повертатися до нього. Три роки без сексу. Героїня звернулася до поліції та розповіла все, як було. Співробітники правоохоронного органу здійснили обшук у помешканні мстивого чоловіка та знайшли чимало цікавого: комп’ютер, смартфони, іншу техніку, а також ще файли із зображеннями колишньої. Проти коханого-невдахи порушено кримінальне провадження. Він підозрюється у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 301 Кримінального кодексу України: ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів. Але не тільки. Чоловік може отримати вирок ще й за погрози. Адже ст. 189 Кримінального кодексу України забороняє поширювати фотографій без дозволу їхнього власника. Разі шантажу всі факти потрібно фіксувати: погрози, СМС, розміщення фото. Але найкраще все-таки не дозволяти знімати себе під час інтимних стосунків та не передавати ці матеріали партнеру чи партнерці. Чи така проста історія. В офіційному повідомленні Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зазначається, що вилучені файли є «порнографічного змісту». Згідно наказу №212 Міністерства культури України від 16.03.2012 р. «Про затвердження критеріїв віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер», матеріали є порнографічними, якщо: 1).основний зміст продукції або її значну частину становить демонстрація великим планом статевих органів у збудженому стані або деталізований опис чи демонстрація статевого акту; 2) продукція містить натуралістичне зображення, максимально наближене до реальної анатомії і фізіології людини та її статевого акту; Отже, ми можемо припустити, що пара знімала та фотографувала себе для власного задоволення. Якби не інформація в офіційному повідомленні, що чоловік виклав усе-таки фото та відео дівчини. Тобто, вона буда на цих матеріалах одна. Звідси можемо зробити такий висновок: або принаймні в одного з цієї пари були своєрідні нахили в інтимних стосунках (що може пояснювати і розрив між коханими), або дівчина була моделлю для еротичних та порнографічних матеріалів та не отримала гонорару або контрагент не виконав якихось умов угоди між ними. Звертаючись до поліції, дівчина нічим не ризикувала: автор порнографії не стане спростовувати нібито кохання між ними, бо у такому разі йтиметься вже про порно студію та виготовлення і розповсюдження порнографії з комерційною метою. За подібні дії покарання тяжче. Та й вона уникає небезпеки, бо зйомка у таких «полуничних» матеріалах теж карається законом.


інтимн історії сімейних пар

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

знайомства з жінками ковель

госпожа трансексуалка ищет раба интим фото

могильные порно сайты знакомств украины